Сторінка соціального педагога
Графік роботи соціального педагога
Патланя Олега Володимировича:
Щодня, з понеділка по п'ятницю, з 8:00 до 10:00 та з 15:00 до 17:00
Якщо у дитини виникають труднощі:
- Академічні(проблеми в засвоєнні навчального матеріалу, низька успішність);
- Соціальні(проблеми у взаємодії з однолітками, конфлікти в колективі, тощо);
- Емоційні(стрес,тривога.депресія,низька самооцінка);
- Поведінокові(агресія, порушення дисципліни);
- Сімейні(проблеми в сімейному середовищі);
- Адаптаційні(стрес, або труднощі пов'язані з адаптацією до нового навчального закладу, класу, чи середовища)
Варто звернутися до соціально-психологічної служби закладу.
Посттравматичний стресовий розлад в умовах війни (ПТСР)
Посттравматичний стресовий розлад — це відстрочена реакція на травматичний стрес, здатна викликати психічні порушення практично у будь-якої людини. Симптоматика тримається або проявляється пізніше 4 тижнів після травматичних подій.
Посттравматичний стресовий розлад може розвинутись у людей, які:
- втратили на війні рідних, друзів, побратимів;
- бачили вбитих;
- стріляли;
- перебували чи перебувають під обстрілами чи бомбардуваннями;
- непокоїлися через рідних чи друзів, які в небезпеці;
- почувалися залишеними, самотніми та зрадженими;
- стали свідком теракту;
- потрапили в полон чи в оточення;
- жертви сексуального насильства.
Симптоми посттравматичного стресового розладу:
- уникнення;
- гіпезбудженість (проблемами із сном, може виявлятись у ризиковій поведінці, відчутті непереможності);
- перепроживання (інтрузії);
- проблеми із пам'яттю та емоційною сферою (наприклад, відчуття обрізаності власного життя, ізольованості від людей).
Перш за все, пам’ятайте: ПТСР – це розлад, який лікується. І після курсу лікування ви знову зможете жити буденним життям, проявляти емоції, відчувати радість і почувати себе захищеним. Лікування передбачає психотерапію та медикаментозну допомогу.
У разі появи симптомів ПТСР:
Зверніться до сімейного лікаря, психіатра або фахівця з психічного здоров’я.
Подбайте про першочергові потреби: фізичну безпеку, наявність харчів, питної води тощо. Відновіть режим сну. Дайте знати про свої потреби державним структурам та гуманітарним організаціям, щоб вони могли вчасно забезпечити вас необхідним.
Уникайте вживання алкоголю та інших шкідливих речовин. Це не допоможе забути жахіття, проте є ризик, що розвинеться залежність.
Звʼяжіться з близькими, друзями, родичами, дайте їм знати, що ви живі, обговоріть із ними свій досвід, поділіться переживаннями та почуттями. Якщо ви боїтеся, що ваші розповіді можуть їх травмувати, запитайте в них, чи вони готові почути все, що відбувалося. Найімовірніше, ви отримаєте ствердну відповідь.
Контактуйте з іншими людьми, які пережили подібний досвід, наприклад, із сусідами.
Будьте готові до змін у психічному стані: після кількох днів полегшення може настати стан спустошення, виснаження, перевтоми. Це цілком природна реакція на надмірний стрес, у якому ви були весь цей час. Організму треба дати можливість відновитися.
Криворізькі територіальні курси ЦЗ та БЖД (І категорії)
Як підтримати підлітка у кризовій ситуації:
поради психологів (ЮНІСЕФ)
Цей текст більше для батьків, однак, якщо ви, діти, повернувшись додому, запропонуєте батькам ідею більш відвертих стосунків у сім’ї, – то буде важливий крок.
Почніть розмову першими. Для батьків це стане знаком, що вони можуть з вами бути відвертими. Інколи дорослим необхідна підказка від вас.
Отже, під час війни та в непростих життєвих ситуаціях, які вона провокує, у ставленні до підлітків психологи радять:
- Говорити і слухати, а головне – чути те, що дитина розповідає: про свої думки, почуття, сприйняття ситуації. Варто пояснити підлітку все, що відбувається, ураховуючи його вік і рівень знань.
- Дозволити емоціям бути. Психологи радять не приховувати від підлітка свої справжні почуття, бо він все одно здогадається про них і буде відчувати себе обдуреним. Тож тривожитись і плакати перед дитиною старшого віку абсолютно нормально. Проте, не варто робити це дуже часто, бо така поведінка може спровокувати депресію як у вас, так і в дитини. Варто дозволити емоціям вивільнитися, а потім спробувати налагодити рутинне життя.
- Планувати майбутнє. Не бійтеся разом мріяти і планувати, що будете робити після війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують, а також додають впевненості в майбутньому.
- Обійматися. Тактильний контакт дуже важливий в умовах невизначеності й стресу, тож частіше обіймайте свою дитину та мрійте разом про те, що все буде добре.
Можливо, після цієї інформації ви зможете підтримати себе, своїх друзів, своїх дітей.
Брошура «Набута інвалідність дитини. Поради батькам і фахівцям»
https://www.unicef.org/ukraine/media/27726/file/Nabuta-invalidnist-dytyny.pdf
В Україні запустили онлайн-платформу психологічної допомоги для підлітків «Не дрібниці»
Тому ми створили безпечний простір, де допоможемо підліткам розібратися з проблемами в стосунках і переживаннями, які загострила війна.
Тут є:
