ПРОТОКОЛ

засідання педагогічної ради №2

«Формування здоров’язбережувальної компетентності як основи здорового способу життя»

від 30.11.2023 р.

Присутні: вчителі та адміністрація закладу в кількості  29 чоловік.

Відсутня: 1 (1- лікарняний)

Порядок денний:

1) Про здоров’я та його складові. Онлайн тест. (заступник директора з НВР  Шевченко Т.Г.)2) Про роль здоров'язбережувальних технологій  в освіті. Аналіз онлайн опитування учнів. (заступник директора з НВР  Шевченко Т.Г.)

3)Про стан формування здоров’язбережувальної компетентності у здобувачів освіти нашого закладу. (заступник директора з НВР  Шевченко Т.Г.) 

3.1. Про здоров’язберігаючі технології у початковій школі. (вчитель початкових класів Тельнова Н.В.) 

3.2. Про уроки Основ здоров’я, як складову з формування знань  зі здорового способу життя. (вчитель з основ здоров’я Романенко А.О.) 

3.3. Про пропаганду здорового способу життя серед здобувачів освіти в умовах дії воєнного стану. (вчитель фізичної культури Патлань О.В.)

4.  Про здоров’я педагогів під час воєнного стану. (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.).

5. Про спрямування роботи педагогів. (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.).

СЛУХАЛИ:

По першому питанню Шевченко Тетяну Григорівну,  заступника директора з навчально-виховної роботи Криворізької гімназії №84 про здоров’я та його складові. 

  Здоров’я кожної окремої людини – це є в цілому здоров’я української нації. На сьогоднішній день, проблема формування і забезпечення здоров’я всіх верств населення є однією з найбільш важливих і актуальних. Особливості сучасних умов життя, жахлива війна,  екологічні та соціальні проблеми, зростання обсягів інформації, стрімкий розвиток технічного прогресу, перевага шкідливих звичок над здоровим способом життя, недостатня кількість рухової активності – все це негативно впливає на стан здоров’я людей.

Також від здоров'я учнів залежить  здатність їх до навчання, успішність у будь-якій діяльності, а також загальне відчуття щастя вихованців. Діти, які нездорові, частіше пропускають заняття, мають нижчі академічні результати та більш схильні до проблем із поведінкою.

А що ж таке здоров’я і від чого воно залежить?

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів, таких як:

• Спадковість.

• Середовище проживання. 

• Спосіб життя. 

За визначенням ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я) Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя людини, а не лише відсутність хвороби чи фізичних дефектів у неї.

Складовими здоров'я - є аспекти, які впливають на загальний стан людини. Вони можуть бути розділені на кілька категорій:

• Фізичне здоров'я - це стан тіла людини, який визначається його функціональними можливостями та відсутністю захворювань і залежить від харчування, фізичної активність, загартовування, відсутності шкідливих звичок.

• Психічне здоров'я - це стан психіки людини, який визначається її емоційним і когнітивним станом. Психічне здоров'я залежить від стресів, тривог, депресій, наявності психічних захворювань.

• Соціальне здоров'я - це стан людини в суспільстві, який визначається її взаємовідносинами з іншими людьми, її місцем у суспільстві та її здатністю адаптуватися до соціальних умов. 

• Духовне здоров'я - це стан людини, який визначається її цінностями, віруваннями та цілями в житті. Духовне здоров'я залежить від таких факторів, як наявність сенсу життя, відчуття щастя, задоволеності життям.

Всі ці складові взаємопов'язані і впливають один на одного, для того, щоб мати здоров'я, необхідно піклуватися про всі його аспекти. Це означає, що необхідно вести здоровий спосіб життя, який включає в себе:

• Раціональне харчування ;

• Достатня фізична активність ;

• Загартовування ;

• Відмова від шкідливих звичок .

Також важливо підтримувати позитивні соціальні зв'язки, мати відчуття сенсу життя та задоволеності від життя.

Щоб визначити свій стан здоров’я, за всіма аспектами можна скористатися тестом “Колесо баланс здоров’я”. Фахівці включають у нього 8 складових, які впливають на наше життя і самопочуття. 

Я пропоную вам пройти цей тест зараз в онлайн режимі за посиланням, яке ви зараз отримали. 

ТЕСТ

АНАЛІЗ тесту

А тепер подивіться на свій результат, чи збалансоване ваше колесо здоров’я? Чи зручно вам їхати по життю на таких колесах, чи можливо  вас щось гальмує?

Звичайно, результати цього тесту досить суб’єктивні, але для себе ви можете зробити висновок, які сфери життя у вас недостатньо реалізовані. І поставити собі питання: “Що я можу зробити, щоб моє здоров’я і життя було кращим?”

УХВАЛИЛИ:

1.  Інформацію щодо здоров’я та його складових взяти до уваги. 

По другому питанню про роль здоров'язбережувальних технологій  в освіті ЗДНВР Шевченко Т.Г.

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність є в Україні найвищою соціальною цінністю, невід’ємною складовою суспільного багатства. Головне завдання закладів освіти – виховання фізично, психічно і морально здорового покоління, формування нової особистості, здатної удосконалювати себе в різних напрямах, готової до активного творчого життя в незалежній державі. 

В сучасних умовах навчання сформовано принципово інший підхід до проблеми розвитку особистості на ідеях гуманізації та демократизації освіти. Концепція нової української школи побудована на формуванні основних необхідних для життя та реалізації особистості  компетентностей. 

Перед педагогами стоїть завдання підготувати здобувачів освіти до життя у сучасному суспільстві. Освітні заклади мають забезпечити умови для засвоєння учнями соціального досвіду, інтелектуального, духовного, фізичного та психічного розвитку учнів, при цьому із збереження і зміцнення їхнього здоров’я. У зв’язку з цим найважливішим завданням педагогів є формування життєвих компетентностей у здобувачів освіти, однією з яких є здоров’язбережувальна. 

В результаті поширення в світі пандемії коронавірусу, війни в Україні, з метою забезпечення безперервності освіти, дистанційне навчання набуло в нашій країні неабиякого значення.

Дистанційне навчання, як і будь-який процес має свої переваги і недоліки зокрема для здоров’я дітей. 

До переваг дистанційного навчання на здоров'я учнів можна віднести:

• Зменшення стресу. Дійсно дистанційне навчання може допомогти зменшити стрес учнів, оскільки вони можуть навчатися в зручному для себе темпі та місці.

• Вивільнення більше часу для фізичної активності. Учні, які навчаються дистанційно, мають більше часу для заняття фізкультурою та спортом, оскільки вони не витрачають час на дорогу до закладу освіти та назад.

• Формування навичок самоорганізації. Дистанційне навчання може допомогти вихованцям розвинути навички самоорганізації, оскільки вони повинні самостійно планувати свій час та виконувати завдання.

До негативного впливу дистанційного навчання на здоров'я учнів можна віднести:

• Збільшення часу, проведеного за гаджетами. Дистанційне навчання передбачає постійне  використання комп'ютера для навчання, що може негативно позначитися на здоров'ї очей, спини та інших органів.

• Зменшення соціальної активності. Діти менше взаємодіють з однокласниками та вчителями, це може негативно позначитися на психічному здоров'ї учнів.

• Збільшення ризику відставання у навчанні. Звичайно,  труднощі з розумінням матеріалу або виконанням завдань неминуче призведуть до прогалин у знаннях та як результат, хвилюванням, незадоволенням собою, тощо, що в свою чергу може призвести до погіршення самопочуття.

Тому, перед освітою стоїть ще більш складне завдання -  формування   

здоров’язбережувальної компетентності здобувачів освіти в умовах дистанційного навчання, воєнного стану, безкінечних виснажливих тривог, вчити дітей  застосовувати свої знання та вміння все ж на користь збереження, зміцнення здоров’я. 

Зрозуміло, для того, щоб вести здоровий спосіб життя, дотримуватися різних правил і вимог, зміцнювати своє здоров’я, дітям необхідно знати що це таке, і як це можна зробити. З метою з’ясування рівня обізнаності здобувачів освіти з цих питань, у закладі було проведено онлайн опитування “Моє здоров’я”. 

Аналіз опитування

Отже, для того, щоб сформувати в учнів здоровязбережувальну компетентність в умовах дистанційного навчання можна завдяки  виконанням таких завдань: 

• формування в учнів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку; 

• розвиток мотивації щодо дбайливого ставлення до власного здоров’я, удосконалення фізичних, соціальних, психічних і духовних його чинників; 

• виховання в учнів потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя;

 • розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків; 

• набуття учнями власного досвіду зі збереження здоров’я з урахуванням фізичного стану; 

• формування у повсякденному житті практичних навичок із збереження власного здоров’я та здоров’я інших людей.

УХВАЛИЛИ:

1.Інформацію щодо ролі здоров’язберігаючої компетентності в освіті взяти до уваги.

По третьому  питанню про стан формування здоров’язбережувальної компетентності у здобувачів освіти нашого закладу заступника директора з НВР Шевченко Тетяну Григорівну .

Формування навичок здорового способу життя у дітей є основним завданням, яке покладається на освітян. Важливо, щоб діти знали про основи здорового способу життя, розуміли його значення для свого здоров'я та вміли дотримуватися його принципів.

  Постає питання: «Як допомогти учневі, як зробити так, щоб він почав жити активним і повноцінним життям? Як зробити так, щоб навчання викликало приплив енергії, навантаження давало радість?» Як би нам не хотілося обмежити перебування дітей за гаджетами, ми розуміємо, що робота у дистанційному форматі характеризується збільшенням рівня потреби у використанні та вільному володінні онлайн-ресурсами, проведенням ще більшої кількості часу за комп’ютером, у режимі телефонного спілкування й іншими організаційними ризиками. Вчителю перш за все, необхідно оперативно перебудуватися, проявити гнучкість, змінити звичні форми і методи роботи з урахуванням відсутності прямої комунікації з учнями. Щоб бути спроможним до конструктивної взаємодії з учнями, батьками, своїми близькими, педагог також повинен бути фізично та психологічно здоровим, мати духовний імунітет для протистояння руйнівним зовнішнім факторам.

            Саме тому педагоги нашої гімназії приділяють  увагу формуванню творчої, духовної, здорової і морально розвинутої особистості та формують навички здорового способу життя у вихованців. 

  У нашій гімназії робота з формування здорового способу життя серед дітей усіх вікових категорій проводиться систематично та цілеспрямовано з урахуванням потреб вихованців.

Це і:

- місячник «Увага! Діти на дорозі!» (серпень-вересень);

- місячники безпеки життєдіяльності (грудень, травень);

- місячники безпечного поводження  на  водних об’єктах у зимовий (грудень) та літній періоди (травень-червень);

- тижні безпеки дорожнього руху серед учасників освітнього процесу (вересень, листопад, травень);

- тижні знань з безпеки життєдіяльності (вересень, грудень, січень, травень); 

- тиждень охорони праці;

- дні цивільного захисту;

- Дні здоров’я;

 - виховні години, інформ-хвилинки, квізи, веб квести, онлайн бесіди, конкурси, уроки, челенджі, акції - це неповний перелік заходів з питань безпеки життєдіяльності та здорового способу життя, які проводяться педагогами нашого закладу.

 Формування навичок здорового способу життя у здобувачів освіти - це важлива задача, яка вимагає комплексного підходу та співпраці всіх учасників освітнього процесу. Важливо, щоб ця робота розпочиналася якомога раніше,і зберігалася протягом  життя.

СПІВДОПОВІДАЧІ

1.Тельнова Наталя Василівна про формування здоров’язбережувальної компетентності у початковій школі (доповідь додається)

2. Романенко Анастасія Олександрівна про уроки Основ здоров’я, як складову з формування знань  зі здорового способу життя. (доповідь додається) 

3. Патлань Олег Володимирович про пропаганду здорового способу життя серед здобувачів освіти в умовах дії воєнного стану. (доповідь додається)

    Формування в учнів компетентного ставлення до власного здоров'я неможливе без реалізації всіх складових здоров'я. Тому у своїй педагогічній практиці намагаємося  забезпечити їх належне формування.

         Основною структурою навчання є урок, який не повинен  викликати в учнів погіршення здоров’я. Сучасний урок – це урок інноваційний, який стимулює цікавість, творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи з використанням інтерактивних  та інноваційних технологій. 

   А що ми можемо зробити і робимо на уроках для здоров’я наших вихованців? Ми всі знаємо, що здоров’язбережувальна компетентність - це наскрізна ключова компетентність, яка має реалізовуватися на всіх без виключення уроках, незважаючи на предмет, вік дітей, чи наскільки вони встигають виконати завдання на уроці. 

Давайте проведемо бліц-опитування щодо дотримання на уроках санітарних норм.  

Онлайн бліц-тест

Аналіз анкети (+2-3 хв.)

В ході підготовки до педради, адміністрація закладу відвідала онлайн уроки в різних класах. і було з’ясовано, що:

• жоден учитель не провів на уроці фізкультхвилинку, 

• лише два вчителі (Ламтєва І.М., Рябушкіна О.В.) провели розминку для очей дітям;

• деякі вчителі не дотримуються санітарного регламенту, під час проведення уроків;

• деякі класи перевантажені синхронними уроками; 

• інколи вчителі дають завдання дітям після сигналу “Повітряної тривоги!”;

• коли у закладі проводяться якісь заходи з БЖД, то лише класні керівники надають інформацію і фото щодо проведених заходів і, на жаль, не всі. Чомусь інші вчителі вважають, що на уроках не потрібно говорити про здоров’я, вести пропаганду ЗСЖ. Я маю сказати, що Мохорова Тетяна Анатоліївна, єдиний вчитель-предметник, яка на уроці математики знайшла час для формування здоров’язбережувальної компетентності і провела на математиці інформ-хвилинку, про шкідливий вплив паління. 

Отже, як зменшити негативний вплив дистанційного навчання на здоров’я дітей?

Для зменшення негативного впливу дистанційного навчання на здоров'я учнів необхідно вжити таких заходів:

• Обмежити час, проведений за комп'ютером. Учні повинні робити перерви кожні 20-30 хвилин, щоб відпочити від екрану.

• Забезпечити достатню фізичну активність. Дітям необхідно займатися фізичними вправами щодня не менше 60 хвилин.

• Сприяти соціальній активності учнів, спілкуватися з однокласниками та вчителями хоча б в онлайн-режимі.

• Надавати учням підтримку у навчанні. Учителям необхідно створити умови для  зменшення прогалин у знаннях  дітей, щоб вони не відставали від однокласників.

І звичайно ж, важливо, щоб батьки та вчителі працювали разом для забезпечення здоров'я учнів під час дистанційного навчання.

УХВАЛИЛИ:

1.  Інформацію про стан формування здоров’язбережувальної компетентності у здобувачів освіти нашого закладу взяти до уваги.

2. Активізувати роботу щодо впровадження систематичної роботи із формування здоров’язберігаючої компетентності у здобувачів освіти. 

По четвертому питанню про здоров'я педагогів під час воєнного стану заступника директора з НВР Шевченко Т.Г.

Війна в Україні негативно впливає на здоров'я всіх громадян, включаючи педагогів. Педагоги, як і всі інші люди, відчувають стрес, тривогу та страх. Вони також можуть відчувати відповідальність за своїх учнів та їхніх сімей. Це може призвести до погіршення їхнього фізичного та психічного здоров'я.

Війна погіршує наше фізичне здоров'я через такі фактори, як:

• Недолік фізичної активності. Педагоги можуть бути змушені залишатися вдома або в укритті, що може призвести до зменшення фізичної активності.

• Порушення режиму харчування. Не завжди є можливість  збалансовано та регулярно харчуватися.

• Підвищений ризик травм. Педагоги, як і всі інші українці,  можуть бути травмовані внаслідок обстрілів або інших військових дій.

Психічне здоров'я педагогів погіршується  через такі фактори, як:

• Стрес. Війна є джерелом стресу для всіх людей, включаючи педагогів.

• Тривога. Педагоги відчувають тривогу через небезпеку для них та  їх сімей.

• Депресія. Депресія може бути наслідком стресу та тривоги.

• Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). ПТСР може виникнути у людей, які пережили травму, наприклад, обстріл або інші військові дії.

Соціальне здоров'я погіршується через:

• Розрив соціальних зв'язків. Якщо, педагоги змушені покинути свої будинки та рідних, що може призвести до розриву соціальних зв'язків.

• Зменшення соціальної підтримки. Це неможливість отримувати соціальну підтримку від своїх близьких або друзів.

Для збереження здоров'я педагогів під час воєнного стану важливо пам’ятати і працювати над покращенням:

• Фізичного здоров'я. Нам, як і нашим дітям, потрібно намагатися дотримуватися здорового способу життя, включаючи регулярну фізичну активність, здорове харчування та достатній сон.

• Психічного здоров'я. Важливо навчитися справлятися зі стресом та тривогою за допомогою різних методів, Наприклад:  глибоке дихання, медитація або розслабляючі вправи.

• Соціального здоров'я. Життєво необхідно  підтримувати зв'язок зі своїми близькими та друзями, а також шукати професійну допомогу, якщо це необхідно

 У сучасних реаліях спостерігається збільшення різноманітних проблем для людини, зростає кількість фізичних і психічних навантажень, проявляється невпевненість, розгубленість та розчарування, пандемія в світі, війна в Україні негативно позначається на здоров’ї людини загалом і на її психічному здоров’ї зокрема . Зберегти психічне і фізичне здоров'я кожної дитини — одне з провідних завдань освітнього закладу. У тому числі і використовуючи здоров’язбергаючі технології.

УХВАЛИЛИ:

1.  Інформацію про здоров’я педагогів під час воєнного стану  взяти до уваги. 

По п’ятому питанню  про конкретні заходи щодо збереження здоров'я учнів та педагогів під час дистанційного навчання заступника директора з навчально-виховної роботи Шевченко Т.Г.

Для збереження здоров'я учнів та педагогів під час дистанційного навчання необхідно вжити таких заходів:

• Для учнів:

  • Обмежити час, проведений за комп'ютером, регламентувати його

  • Забезпечити достатню фізичну активність.

  • Спілкуватися з однокласниками та вчителями в онлайн-режимі.

  • Шукати професійну допомогу, якщо це необхідно.

• Для педагогів:

  • Дотримуватися режиму дня, режиму сну..

  • Займатися фізичними вправами.

  • Обмежити споживання новин.

  • Спілкуватися з колегами та керівництвом.

  • Шукати професійну допомогу, якщо це необхідно.

Важливо пам'ятати, що кожен учень та педагог індивідуальний, і те, що підходить одній людині, може не підійти іншій. Тому важливо знайти те, що працює для вас, і дотримуватися цього.

В умовах війни і дистанційного навчання здоров'язбережувальні технології відіграють важливу роль у забезпеченні здоров'я учнів та педагогів. Ці технології повинні бути спрямовані на збереження фізичного, психічного та соціального здоров'я і здійснюватися постійно.

УХВАЛИЛИ:  

1.  Інформацію про формування екологічної компетентності у здобьувачсів освіти як основних компетентностей взяти  до уваги.

Рішення педради:

1. Адміністрації гімназії:

1.1. Створювати у закладі освіти умови для формування навичок здорового способу життя.

Постійно

1.2. Надавати практичну допомогу вчителям для реалізації здоров’язбережувальної компетентності в освітньому процесі.  

Протягом навчального року 

1.3. Активізувати роботу педагогічного колективу щодо збереження здоров’я вихованців в умовах дистанційного навчання.

Протягом 2023-2024 н.р. 

2. Соціально-психологічній службі:

1. Продовжити роботу щодо психологічної підтримки учасників освітнього процесу.

Протягом 2023-2024 н.р

2.2. Підготувати методичні рекомендації  педагогам щодо підтримки дітей в умовах воєнного стану. 

Лютий  2024 року.

3. Педагогам:

   1. Активізувати роботу щодо формування здоров’язбережувальної  компетентної у здобувачів освіти. 

Протягом 2023-2024 н.р

2. Працювати над пошуком ефективних форм і методів роботи щодо збереження здоров’я вихованців  в умовах дистанційного навчання.

Протягом 2023-2024 н.р. 

3. Використовувати у своїй діяльності інтерактивні форми роботи.

Протягом 2023-2024 н.р.

4. Класним керівникам:

4.1. Проводити тематичні виховні заходи з безпеки життєдіяльності, використовуючи сучасні дистанційні форми роботи. 

 Протягом 2023-2024 н.р.

4.2. Залучати до роботи із формування навичок здорового способу життя батьків здобувачів освіти. 

Протягом 2023-2024 н.р.

Голова педради                                                                                        Тамара БАБІЧ

Секретар                                                                                                   Лариса ПТАХ

ПРОТОКОЛ

засідання педагогічної ради №5

«Формувальне оцінювання як чинник модернізації освітнього процесу в гімназії»

від 28.03.2023 р.

Присутні: вчителі та адміністрація школи в кількості 28 чоловік

Відсутні: 0

ПОРЯДОК  ДЕННИЙ:

1.Формувальне оцінювання у сучасній системі оцінювання навчальних досягнень учнів, сутнісні ознаки, основні принципи.

2. Стратегія, цілі формувального оцінювання.

3. Методи та інструменти формувального оцінювання.
4. Цифрові інструменти формувального оцінювання.
5. Плюси і мінуси формувального оцінювання.

СЛУХАЛИ:

1. Про формувальне оцінювання, його сутнісні ознаки, основні принципи слухали Іванову Лідію Федорівну, ЗД з НВР .

 З 2018/2019 навчального року  ЗЗСО почали працювати за компетентнісним навчанням. Це означає, що учні замість запам’ятовування інформації (самоціль) опановують компетентності (навчання через практику і тому, що знадобиться в житті). Таке навчання передбачає не лише опанування академічних знань (з математики, мов, природничих наук тощо), а й так званих соціальних компетентностей (уміння працювати в команді, вирішувати складні проблеми, пропонувати нові ідеї тощо). Якщо академічну частину компетентностей у школах уміють оцінювати, то соціальну – ні. До того ж, академічна частина переважно оцінюється через призму кількості помилок, хоча на оцінювання мають впливати і, наприклад, обсяг докладених зусиль і прагнення учня.   Тому для українських шкіл розробили нову модель оцінювання.

 Трактовка  ФО  в науково-педагогічній літературі:

• Швейцарський учений Ф.Перрену трактує формувальне оцінювання як “будь-яке оцінювання, яке допомагає учневі навчатися та розвиватися ”,

 • Новозеландські вчені Б.Коуві та Б.Белл як “ двосторонній процес між учителем та учнем з метою оптимізації процесу навчання”,

• Британський вчений П.Блек – як “діяльність вчителя та учнів, яка надає відомості, які можуть бути використані,як зворотній зв’язок для кореляції навчального процесу”

 «Якщо уявити учнів в образі рослин, то зовнішня (підсумкова) оцінка, прийнятна для традиційного навчання, – це процес простого вимірювання їх зросту. Результати вимірювань будуть цікавими для порівняння та аналізу, але вони самі по собі не впливають на ріст рослин. Формувальне оцінювання, навпаки, схоже на підживлення і полив рослин. Отже, формувальним   оцінюванням називаємо інтерактивне оцінювання, що дає змогу вчителю визначати потреби учнів та відповідним чином адаптувати процес навчання.

Численні дослідження та звіти доводять, що формувальне оцінювання (ФО) є надзвичайно ефективним способом підвищення досягнень учнів. Джон Хатті у своїх мета-дослідженнях (Visible Learning) ставить формувальне оцінювання на перше місце серед найбільш корисних інтервенцій в навчанні. Формувальне  оцінювання, яке називають також «оцінювання, що допомагає вчитися», в багатьох країнах вважається одним з найбільш перспективних напрямків реформування освіти. Звіт Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) від 2005 року доводить успішність цього способу оцінювання в частині покращення результатів навчання, підготовки учня до навчання протягом життя і вирівнювання освітніх шансів.

Формувальне оцінювання здійснюється шляхом:

• педагогічного спостереження учителя за навчальною та іншими видами    діяльності учнів;
• аналізу учнівських портфоліо, попередніх навчальних досягнень учнів,   результатів їхніх діагностичних робіт;
• самооцінювання та взаємооцінювання результатів діяльності учнів;
• оцінювання особистісного розвитку та соціалізації учнів їхніми  батьками;
• застосування прийомів отримання зворотного зв'язку щодо сприйняття  та розуміння учнями навчального матеріалу 

Орієнтирами для конструювання моделі формувального оцінювання у конкретному класі мають бути такі запитання:

 хто оцінює? – потрібно пам’ятати, що досягнення учня може оцінити не тільки вчитель, а й сам учень;

 як оцінювати? – оцінювання має проводитись на основі розроблених та затверджених критеріїв, які вчитель повідомляє учням на початку навчання;

що оцінювати? – вміння презентувати набуті знання, спосіб виконання завдань, результати та спосіб їх досягнення, рівень опанування учнями компетентностей тощо;

навіщо оцінювати? – щоб діагностувати складнощі, мотивувати, підтримувати успіхи у досягненні навчальних цілей, виявляти навчальні потреби.

Згідно з річним планом роботи закладу освіти та з метою дослідження впровадження формувального оцінювання в освітній процес, виявлення стану реалізації його основних положень в навчальному закладі лютого 2023 року було проведено анкетування «Впровадження формувального оцінювання в освітній простір НУШ».
Для досягнення мети були поставлені завдання, які передбачали аналіз досліджуваної проблеми, розробку інструментарію, проведення анкетування, обробку й узагальнення отриманих результатів, надання рекомендацій щодо запровадження формувального оцінювання в освітній процес. Анкетування здійснювалося за допомогою інструменту форми Google. Респондентам пропонувалося заповнити анонімну анкету.
Загалом участь в опитуванні взяли 23 вчителі.

На запитання «Що таке формувальне оцінювання?» 85% респондентів відповіли правильно; 88% знають мету формувального оцінювання; 77% розуміють, що роль вчителя під час формувального оцінювання не оцінювати учнів, а направляти, корегувати знання та мотивувати до звершень; але в  стратегіях формувального оцінювання помилилися 70 % педагогів. 27% не знають інструментів формувального оцінювання, 61% інколи використовують формувальне оцінювання та  67% потребують методичної підтримки під час впровадження стратегій формувального оцінювання.

УХВАЛИЛИ:

1. Забезпечити  ефективний науково-методичний супровід, спрямований на запровадження формувального оцінювання 

1. Посилити контроль за  інформуванням та ознайомленням всіх учасників освітнього процесу про критерії, правила та процедуру оцінювання навчальних досягнень, використання самооцінювання та взаємооцінювання як важливого елементу освітньої діяльності.

СЛУХАЛИ:

2. Про стратегію, цілі формувального  оцінювання слухали Морю В.А.

Поточне формувальне оцінювання здійснюється системно в процесі навчання на основі викладеного нижче алгоритму діяльності вчителя під час організації формувального оцінювання, що, зокрема, забезпечить наступність між підходами до оцінювання навчальних досягнень здобувачів початкової і базової середньої освіти:

• Формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей на певний період (наприклад, заняття, тиждень, період, відведений для вивчення теми, тощо). Основою для вироблення навчальних цілей є очікувані результати навчання, передбачені відповідною навчальною програмою, та критерії оцінювання. 
• Інформування учнів про критерії оцінювання, за якими буде визначено рівень їхніх навчальних досягнень на кінець навчального семестру та року. Доцільно впроваджувати поступове залучення учнів до вироблення критеріїв оцінювання результатів окремих видів навчальної діяльності.
• Надання учням зворотного зв’язку щодо їхніх навчальних досягнень відповідно до визначених цілей. Зворотний зв’язок має бути зрозумілим і чітким, доброзичливим і своєчасним. Важливо не протиставляти учнів одне одному. Доцільно акцентувати увагу лише на позитивній динаміці досягнень учня / учениці. Труднощі в навчанні доцільно обговорювати з учнями індивідуально. Зворотний зв’язок надають у письмовій, усній або електронній формі, залежно від дидактичної мети й виду навчальної діяльності. 
• Створення умов для формування вміння учнів аналізувати власну навчальну діяльність (рефлексія). Під час навчальної діяльності доцільно спрямовувати учнів на спостереження своїх дій і дій однокласників, осмислення своїх суджень і дій з огляду на їх відповідність навчальним цілям. Важливим є створення умов для активної участі учнів у процесі оцінювання із застосуванням критеріїв, зокрема шляхом самооцінювання та взаємооцінювання, та спільне визначення подальших кроків для покращення результатів навчання.
•  Корегування освітнього процесу з урахуванням результатів оцінювання та навчальних потреб учнів. Формувальне (поточне формувальне) оцінювання може здійснюватися у формі оцінювання вчителем із використанням окремих інструментів (карток, шкал, щоденника спостереження вчителя, портфоліо результатів навчальної діяльності учнів тощо). Під час формувального оцінювання важливо формувати в учнів 5 класу вміння здійснювати самооцінювання та взаємооцінювання.

УХВАЛИЛИ:

1. Організувати аналіз і узагальнення досвіду роботи та напрацювань з питань впровадження формувального оцінювання

СЛУХАЛИ:

3. Про методи та інструменти формувального оцінювання  слухали Гордієнко С.А.

Візуальні техніки формувального оцінювання (Сигнали рукою, техніка із застосуванням піктограм / смайлів, коло, трикутник, квадрат; валіза-м’ясорубка-кошик, шкала вподобань, групове оцінювання.

Письмові техніки формувального оцінювання оцінюють розуміння та вміння учнів формулювати ідеї письмово. Це і          соціологічне опитування;  З-ХД-Д (Знаю, Хочу дізнатися, Дізнався);   3-2-1 зворотній відлік(учні мають зазначити письмово або усно: три речі, які вони не знали до цього; дві речі, які їх здивували під час роботи над темою; один приклад, як вони готові застосувати отриманні знання на практиці; однохвилинне есе; вхідні – вихідні квитки; журнал записів; одне речення.

До усних технік формувального оцінювання відноситься спілкування віч-на-віч та взаємодія ; чотири кути  "Повністю погоджуюсь», «Погоджуюся», «Не згоден», «Абсолютно не згоден"; чотири дороги грунтова дорога («Забагато пилу, не бачу, куди прямую, допоможіть»);   бруківка («Іду рівно, але забагато вибоїн»),    шосе («Почуваюсь упевнено, але часом маю пригальмовувати»);   автобан («Подорожую самостійно і можу допомогти іншим").

Список «Топ-10». Складання таких списків (генерування та ранжування) допомагає учням проаналізувати вивчене та виокремити головне за визначеними критеріями.

Рухові техніки формувального оцінювання

Бліц-побачення. Діти у внутрішньому та зовнішньому колах стоять обличчям один до одного, утворюючи пари. У парах учні ставлять один одному складені ними запитання і відповідають на них. Після цього пари змінюються за годинниковою стрілкою, і діяльність повторюється.

Мозковий штурм «Карусель». У класній кімнаті розміщено великі аркуші паперу з написаними на них темами. Учні в малих групах по 4 особи підходять до кожного аркуша, проводять мозковий штурм своїх ідей щодо зазначеної на ньому теми та записують їх. Коли «карусель» припиняється, учні обговорюють свої висновки.

Обернись і обговори. Ця проста техніка обговорення використовується для найкращого ефекту під час пояснення, міні-лекції вчителя або виступів інших учнів. Педагог ставить цікаве запитання з теми. Учні повертаються до сусіда і обговорюють питання один з одним.

   Панельна дискусія. Учні обирають певну роль (як варіант, їм присвоюється роль учителем,  не беручи до уваги їхню власну думку). Діти мають аргументувати обрану або присвоєну позицію, а потім обговорити її під час панельної дискусії. Також обговорення може відбуватися у форматі дебатів.

    Голосування ногами

УХВАЛИЛИ:

1.Під час оцінювання застосовувати формувальне оцінювання, вводити в практику самооцінювання учнів, застосовуючі різні види та методи:  індивідуальні картки навчального поступу учня, оцінювальний аркуш для груп; таблиці ЗХД (знаємо-хочемо знати- дізналися), систему «Щоденні 5»

2.Здійснювати постійно формувальне оцінювання як невід'ємний складник освітнього процесу,  метою якого є відстеження особистісного розвитку учнів, процесу опанування ними навчального досвіду як основи компетентності, забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку особистості.

СЛУХАЛИ:

  4.Про цифрові інструменти формувального оцінювання   слухали Зражевську А.І.

Найбільш популярними сервісами, що дозволяють здійснювати он-лай опитування та формувальне  оцінювання є : Google Forms, Plickers, Rahoot, Quizlet

 Дозволяють швидко скласти тести та оцінити учнів. Крім того, такі ресурси

-  https://www.thinglink.com/ ресурс для створення інтерактивного плакату, може використовуватись як для індивідуальної роботи, так і для групової;

-    http://www.padlet.com віртуальна дошка для групової роботи;

-    https://bighugelabs.com/motivator.php ресурс для створення мотиваторів;

- Infogr.am надзвичайно швидкий і простий у використанні сервіс для створення інфографіки;

- PiktoChart (простий у користуванні та ефективний генератор інфографіки);

- Canva (дозволяє користувачам створювати інфографіку, а також безліч іншого друкованого та цифрового вмісту).

Також для створення плакатів, мотиваторів тощо можна використовувати традиційні матеріали: папір, маркери, фарби, клей, стікери тощо.

Комікс. Для створення коміксів можна скористатися такими інструментами, як  Pixton або Comic Master. А можна малювати від руки паперові комікси.

Think-Ink-Pair-Share. Ця техніка передбачає послідовне виконання завдань:

-  Крок 1: учні індивідуально розглядають/обмірковують питання / проблему / тему.

-  Крок 2: учні індивідуально записують свої думки у зручний для них спосіб.

-  Крок 3: школярі об'єднуються у пари і обговорюють те, що вони написали.

-  Крок 4: кілька пар за бажанням або на вибір учителя діляться результатами обговорення з усім класом.

УХВАЛИЛИ:

1. На засіданнях м/о знайомити педрацівників з сервісами, що дозволяють здійснювати он-лай опитування та формувальне  оцінювання: Google Forms, Plickers, Rahoot, Quizlet,  пошук найефективніших для організації оцінювання учнів.

СЛУХАЛИ:

5. Про  плюси і мінуси формувального оцінювання в НУШ слухали вчителя української мови та літератури Кагляк В.П.

 Формувальне оцінювання під час дистанційного навчання вплинуло позитивно на результати успішності учнів. Учні, які постійно виходять на онлайн зв'язок під час уроків покращили свою успішність. Так, за результатами І семестру в гімназії 7 відмінників – Чорновіл І., учень 5-А класу, Мороз Олександр, учень 6-А класу,  Полячек Варвара, Крилова Анастасія, учениці 7-А класу та Нікуліна Валерія, Волков Тимофій, Щербаченко Діана, учні 9 класу (4%); 

 15- тих, хто вчиться на 7-12 балів (9%).

Резерв учнів із достатнім рівнем знань складається із 9-ти чоловік. Це 5 %  від загальної кількості учнів, що підлягають оцінюванню. Всього  в закладі 167 учнів 5-9 класів,  які підлягають оцінюванню за 12-бальною шкалою. За останні три роки це найкращі показники успішності Провідна роль у формувальному оцінюванні належить критеріям, за якими воно здійснюється. Критерії оцінювання визначаються вчителем (із поступовим залученням до цього процесу учнів) відповідно до кожного виду роботи та виду діяльності учнів. 

Орієнтирами для визначення критеріїв формувального оцінювання є вимоги до обов'язкових результатів навчання та компетентностей учнів початкової школи, визначені Державним стандартом початкової освіти до першого циклу навчання (1 - 2 класи), і очікувані результати, зазначені в освітній програмі закладу загальної середньої освіти.

Інформація про формувальне та підсумкове оцінювання результатів навчання учня .є конфіденційною. Вона обговорюється лише під час індивідуальних зустрічей учителя з учнем/ученицею та його/її батьками або консультацій з фахівцями, які беруть участь у розробленні індивідуальної траєкторії розвитку учня.

Для здійснення формувального оцінювання робоча група МОН розробила Свідоцтво досягнень учня. Воно потрібне для того, щоб дати батькам і учням зрозумілий та стукруторований зворотний зв’язок про те, що відбувалося протягом навчального року чи семестру.

УХВАЛИЛИ:

1. Інформувати батьків та учнів про правила та процедури оцінювання навчальних досягнень на початку навчального року.

2. Інформувати здобувачів освіти  про правила та процедури оцінювання навчальних досягнень при кожному виконанні учбових робіт

3.  Дотримуватися вимог до оцінювання результатів навчання з урахуванням компетентнісного підходу до навчання

Голова педради:                                                                Т.Г. Бабіч

  Секретар:                                                                           Л.О. Птах

ПРОТОКОЛ

засідання педагогічної ради №3

«Методи роботи щодо розвитку емоційного інтелекту в закладі освіти»

від 16.11.2021 р.

Присутні: вчителі та адміністрація закладу в кількості  29 чоловік

Відсутні: 1 (Живага О.В. - відпустка)

Порядок денний:

1. Про емоційний інтелект та  його роль у формуванні гармонійної та успішної особистості.  (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.) (15-20 хв.)
2. Про розвиток емоційного інтелекту в освітньому середовищі
   1. Про структуру емоційного інтелекту  (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.)
   2. Про формування самосвідомості у молодших школярів  (вчитель початкових класів Потапенко І.М.)
   3. Про казкотерапію та театр як спосіб формування самоконтролю  у здобувачів освіти (вчитель початкових класів Тельнова Н.В.)
   4. Про дихальні вправи як інструмент опанування емоцій (вчитель фізичної культури Патлань О.В.)
   5. Про емпатію. Перші кроки до розвитку емпатії (практичний психолог Леончик А.І.)
   6. Про музику як потужний інструмент у формуванні емоційного інтелекту (вчитель музики Леончик Є.О.)
   7. Про арт-терапію на уроках образотворчого мистецтва (вчитель образотворчого мистецтва Теслюк Г.О.)
   8. Про управління взаємовідносинами (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.)
3. Про підведення підсумків  (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.)

Слухали:

По першому питанню Шевченко Тетяну Григорівну,  заступника директора з навчально-виховної роботи Криворізької гімназії №84. про емоційний інтелект та  його роль у формуванні гармонійної та успішної особистості

У світі відбуваються глобальні зміни шаленими темпами. Ми, освітяни, відчуваємо ці зміни на всьому освітньому процесі. Значимість навчання конкретного предмету  знижується, адже сьогодні від будь-яких знань учня відділяє всього один пошуковий запит в інтернеті. За таких умов освітні заклади мають не лише давати знання, а й розвивати навички, необхідні для гармонійного життя з іншими.

В кінці XX століття дослідники звернули увагу, що для успішної кар’єри недостатньо володіти високим інтелектом і бути експертом в своїй сфері. Необхідно щось більше, пов’язане з почуттями та емоціями людини. Ця особиста якість отримала назву «емоційний інтелект»

Що таке емоційний інтелект? Чому сьогодні до нього такий інтерес? І для чого потрібно піднімати це питання нам, педагогам?
 

Пропоную переглянути відео ролик.

Відео фейсбук 5-6 хв

Безперечно, фундаментальні знання – важливий інструмент на шляху до успіху. Так, високий рівень IQ є одним з найважливіших чинників ефективності та кар'єрного зростання. Однак, за результатами дослідження, у підприємництві емоційний інтелект значно важливіший.  
            «Люди забудуть, що ви говорили, люди також забудуть, що ви зробили, але вони ніколи не забудуть, які почуття ви у них викликали», – ця істина найкраще  ілюструє поняття EQ. Як пояснити простими словами, що ж таке емоційний інтелект? Це вміння усвідомлювати почуття, керувати ними, мотивувати себе, розпізнавати почуття інших людей та будувати взаємини. Це така важлива частина нашого життя, як і вміння думати. Але мало хто це усвідомлює.

Коефіцієнт інтелекту IQ (intelligence quotient) тепер не вважається єдиним показником, який визначає життєвий успіх. Будь-які здобутки навряд чи можливі при низькому рівні емоційного інтелекту - EQ (emotional quotient). Дослідники цієї теми переконують: у житті 80% успіху залежить від EQ і тільки 20%  – заслуга університетських знань.

Люди з розвиненим EQ легко вибудовують соціальні відносини і налагоджують основні аспекти свого життя: вони більш успішні, простіше адаптуються в соціумі, більш затребувані, задоволені своїм                життям, гармонійні і щасливі.

Саме тому в освітній реформі "Нова українська школа" (НУШ) так багато уваги приділяється розвитку м'яких навичок (soft skills) школярів - соціальних і комунікативних компетентностей.

Зверніть увагу, на слайді таблиці (канви) розвитку учня, для формування основних компетентностей, поряд із такими вміннями як вміння читати, креативністю, творчістю, вмінням висловлювати свою думку, стоїть розвиток емоційного інтелекту, а саме:

• Вміння розпізнавати свої емоції
• Здатність керувати своїми емоціями
• Розуміння природи виникнення емоцій
• Вміння домовлятися
• Легкість налагодження зв’язків

Новий фокус школи - навчити учнів будувати ефективні відносини з іншими та розуміти власні емоції. НУШ активно займається розвитком емоційного інтелекту учнів. Серед інструментів такого розвитку є відоме "ранкове коло", «шкала настрою», рутини, щоденник вражень. Під час нього діти вчаться розпізнавати свої емоції, ділитися з іншими і розуміти, що відчувають їхні однокласники. У цьому добре допомагають вправи та ігри на взаємодію, дискусійні завдання, перегляд відео, обговорення мистецьких творів і прослуховування музики.

Вправа «Відчуй емоційний інтелект»

Щоб відчути  вплив емоційного інтелекту на собі, виконаємо маленьку вправу.

Пригадайте, з ким вам подобалося проводити час, коли ви були молодшими, — не батьків, а, можливо, дідуся чи бабусю, вчителя або кумира:

1. Що із того, що робила ця людина, вам подобалось  найбільше?
2. Як ви почувалися поряд із цією людиною? Пригадайте свої почуття 
3. Подумайте про ставлення до вас і поведінку цієї людини.

Випробувавши цю вправу по всьому світу, вченні з’ясували, що загалом люди давали одну й ту саму відповідь. Спільність характеристик і якостей, які пригадують люди, простежується незалежно від країни чи культури. Ви бачите свої відповіді або подібні до них у цьому списку?

Звичайно, траплялися й інші відповіді, але наведені є найбільш передбачуваними. Ви не станете більш емоційно розвиненими й не виберете правильну поведінку, звіривши список ваших компетенцій і поведінки з академічним ідеалом. Набагато простіше пригадати дорогу серцю літню людину та порівняти себе з нею: що вона подумає або робитиме за тих чи інших обставин.

Ухвалили:

1. Інформацію щодо емоційного інтелекту та його ролі у формуванні гармонійної та успішної особистості взяти до уваги.

По другому питанню про розвиток емоційного інтелекту в освітньому середовищі заступника директора з навчально-виховної роботи Шевченко Т.Г.

Поняття «емоційний інтелект» відносно нове. Цей термін став відомим у 90-х роках минулого століття завдяки книжці гарвардського професора Деніела Гоулмана "Емоційний інтелект".  Емоційний інтелект визначається як сукупність навичок і здібностей людини розпізнавати емоції, розуміти наміри, мотивацію та бажання інших людей і власні, а також здатність керувати своїми емоціями та емоціями інших людей з метою вирішення практичних завдань.

Саме цей вид інтелекту американський психолог Роберт Стернберг називає інтелектом успіху.

Емоційний інтелект становить основу для ефективного та щасливого життя та розбудови взаємовідносин з іншими.

На відміну від IQ, емоційний інтелект можна розвивати в будь-якому віці. Він піддається цілеспрямованому тренуванню і тут відіграє значну роль соціальне середовище.

Якщо логічні здібності розвивають до 17 років, максимум до 25 (ось чому так важливо не змарнувати цей період в освіті), то пік розвитку EQ – це 40 років. Що більш досвідченими емоційно ми стаємо, то краще вміємо контролювати власний настрій, визначати емоційний стан оточуючих, встановлювати контакт.

Увага до своїх емоцій, їх розуміння, а також стримування та контроль

негативних і використання позитивних емоцій, враховуючи настрої інших людей, дозволяє розвивати ефективні соціальні навички, комунікації та взаємодії із людьми.

Щоб створити позитивний емоційний настрій під час уроку, чи просто спілкування з дітьми,  слід впроваджувати в освітній процес «хвилинки-смішинки», розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції.

При будь-якому зручному випадку використовуйте гумор, щоб і ви, і діти могли повеселитися і зарядитися позитивом. Розкажіть жарт або смішну історію, пограйте у веселу гру або заспівайте разом з нею пісеньку. Подивіться разом веселе відео на YouTube. Якщо ви заохочуєте сміх у дитини, ви створюєте спокійну атмосферу, яка сподобається всім.

Ми з вами теж можемо трішки погратися.

«Кольорове читання»

Вправа «Вимов якнайшвидше кольори»

Весела вправа для дітей, які вже вміють добре читати.

Дивлячись на картинку, треба вимовити вголос якнайшвидше кольори, якими написані слова.

Жовтий синій оранжевий чорний

червоний зелений фіолетовий жовтий червоний оранжевий зелений чорний синій червоний фіолетовий

зелений синій оранжевий

Ухвалили:

1. Включати в роботу з учнями вправи на розвиток емоційного інтелекту.

По другому питанню, пункт 1 Про структуру емоційного інтелекту слухали  заступника директора з навчально-виховної роботи Шевченко Т.Г.

Структура емоційного інтелекту теж моє декілька варіантів, але здебільшого дослідники  емоційний інтелект умовно поділяють на дві групи: особистісні та соціальні компетенції. До перших належать ті навички, від яких залежить наша емоційна стабільність, другі допомагають розуміти та управляти емоціями оточуючих. До завдань емоційного інтелекту також належить уміння приймати та цінувати почуття.

Деніель Гоулман, виділяє такі критерії розвиненого емоційного інтелекту:

-    самосвідомість - розуміння власних емоцій;

-    самоконтроль  - керування власними емоціями;

-    емпатія розуміння  емоцій інших людей, вміння їх прийняти;

-    управління взаємовідносинами, комунікабельність.

Ухвалили:

1. Інформацію про структуру емоційного інтелекту взяти до уваги.

По другому питанню, пункт 2 вчителя початкових класів Потапенко Ірину Михайлівну, яка розкрила питання щодо формування самосвідомості у молодших школярів.

Самоусвідомлення - це актуальне усвідомлення людиною себе (своїх думок, почуттів, вчинків), своєї поведінки і всього того, що з нею (людиною) відбувається у конкретний момент часу.

 Самосвідомість - це про те, як людина себе знає і розуміє, коли його запитають. А якщо не спитають - він може про себе нічого і не думати, діяти, говорити і жити бездумно. 

Самоусвідомлення, на відміну від самосвідомості - про усвідомленість людини, це процес актуального усвідомлення себе в той чи інший конкретний момент часу.

"З чим пов'язаний ваш вибір нашого навчального закладу? - Я думаю, що багатьом дівчатам хочеться стати актрисами. У мене багато амбіцій, я хотіла б вчитися тільки в кращому вузі!" - ви чуєте, тут звучить "дівчина" і "з амбіціями", це самосвідомість.

"Ой, я здається відволіклася? Мені потрібно зараз готуватися до іспитів, а я пішла розбирати речі..." - це самоусвідомлення.

Самоусвідомлення  здійснюється через спостереження за собою, своїми вчинками, ставленням до себе з боку навколишніх, аналіз своїх почуттів і переживань, мотивів і вчинків, досягнень і невдач, а також через порівняння себе з іншими людьми. Самоусвідомлення має комплексний характер, оскільки поширюється на різні прояви особистості – інтелект, зовнішні дані, успішність у навчанні, роботу, спілкування, матеріальні та інші можливості.

Самоусвідомлення формує самосвідомість людини і змінюється впродовж життя. Формування самоусвідомлення відбувається у процесі діяльності і міжособистісної взаємодії. Соціальне оточення значною мірою впливає на формування самоусвідомлення особистості.

Структура самоусвідомлення представлена двома компонентами – когнітивним та емоційним. Перший відображає знання людини про себе, другий – її ставлення до себе. Знання про себе людина набуває через спілкування з іншими людьми. Ці знання неминуче наповнюються емоціями, сила і напруженість яких залежать від того, наскільки вагома для особистості отримана інформація.

Самоусвідомлення може бути адекватним і неадекватним.

Неадекватна самоусвідомлення буває двох видів – завищена або занижена. При сильних відхиленнях від адекватного самоусвідомлення особистість може відчувати психологічний дискомфорт і внутрішні конфлікти.

При вочевидь завищеному самоусвідомленні людина:

•   має ідеалізоване уявлення про себе, про свої здібності і можливості, про свою значущість для навколишніх людей;

•   ігнорує особисті невдачі заради підтримки свого психологічного комфорту;

•   тлумачить свої слабкі сторони як сильні, наприклад, видаючи агресивність і впертість за волю і рішучість;

•   стає «емоційно глухою», втрачає зворотний зв'язок з навколишніми, не прислухається до чужої думки;

•   невдачі пов'язує із зовнішніми чинниками, а не з власними помилками;

•   часто ставить перед собою нездійсненні цілі;

•   має надто високий рівень вимог, що перевищує її реальні можливості;

•   легко набуває таких рис, як зарозумілість, зазнайство, прагнення до вищості, грубість, агресивність, жорсткість;

•   поводиться підкреслено незалежно, що сприймається навколишніми як зарозумілість і зверхність.

Самоусвідомлення не є вродженим, а поступово формується з раннього дитинства. На його формування найістотніше впливають:

•   у дошкільному віці – емоційна реакція вагомих дорослих (батьків, бабусь, дідусів): ступінь їх любові і прийняття, прояв уваги до дитини, спілкування з нею, переважне ставлення, оцінка її вчинків;

•   у молодшому шкільному віці – успішність шкільного навчання і ставлення педагогів до дитини;

•   у підлітковому віці – успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх і романтичних стосунків;

•   у дорослому віці – співвідношення власних досягнень людини з її очікуваннями і порівняння з досягненнями інших значущих для неї людей.

•   Нерідко школи з високими освітніми стандартами і надто суворими вимогами стають причиною заниженого самоусвідомлення учнів початкових класів, що неминуче позначається на їхній навчальній мотивації і успішності. Молодші школярі потребують оцінки не стільки результату, скільки процесу навчання. Зусилля дитини, її старання не повинні залишатися поза увагою вчителя. Кожен школяр має власний стиль і темп навчання. Ставлення до дітей, як до талановитих, допомагає їм у навчанні, що багаторазово доводить педагогічна практика.

Що може зробити вчитель, щоб поліпшити самоусвідомлення учнів:

 •  називати учнів на ім’я, виявляти шанобливе ставлення до кожного;

•   не критикувати зовнішність учня, соціальне становище сім'ї, не принижувати гідність;

•   роблячи зауваження, не зачіпати особистість учня, а висловлюватися тільки з приводу його поведінки або вчинків;

•   демонструвати однакові вимоги й однакове ставлення до всіх;

•   відзначати позитивні досягнення, результати роботи кожного учня і звертати на це увагу всього класу;

•   уникати порівнянь успіхів одного учня з успіхами інших;

•   доручати кожному виконання визначеного обов'язку в класі;

•   перетворювати невдачі учнів у позитивний навчальний і життєвий досвід;

•   уникати надмірної опіки, цікавитися думкою учнів та поважати її, заохочувати взаємодопомогу і взаємовиручку в класі.

Ухвалили:

1.         Інформацію щодо самоусвідомлення молодших школярів взяти до уваги.

По другому  питанню, пункт 3  класного керівника 3-А класу, вчителя початкових класів Тельнову Наталю Василівну про казкотерапію та театр як спосіб формування самоконтролю  у здобувачів освіти.

Кожен педагог нашого закладу теж використовує у своїй діяльності ті методи, які близькі йому та підходять для його учнів. І всі мають великий досвід у цій сфері.

Казкотерапія – це один із ефективних методів роботи з учнями початкових класів, які зазнають тих чи інших

•          Суть методу полягає у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами.

Казкотерапія - це

•          процес пошуку сенсу, розшифровки знань про світ та системи взаємовідносин у ньому;      

•          процес об’єктивізації проблемних ситуацій;

•          процес активізації ресурсів, потенціалу особистості;

•          процес екологічного навчання й виховання дітей;

•          розкриття внутрішнього та зовнішнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожній людині своєї особливої казки.

У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність

Казкотерапія добре долає у дітей високий рівень тривожності, різноманітні страхи, агресивність, адаптує до різних дитячих колективів, доступно пояснює, що добре, а що погано

 Можливі різни види подання казки: ляльковий театр, мальовані казки, фантастичний біном, пальчиковий театр, малювання на склі, викладення на піску, тощо …

Викладання казок на піску

  «Пісочна терапія»

       Перші контакти дітей один з одним відбуваються в пісочниці. Перенесення традиційних педагогічних занять в пісочницю дає більший виховний і освітній ефект, ніж стандартні форми навчання. Відзначається, що ігри з піском більш стійкі і цілеспрямовані, ніж інші види ігор.

Програвання епізодів казки дає можливість дитині відчути деякі емоційно значущі ситуації і пережити певні емоції. За допомогою простих сюжетів і яскравих, барвистих образів під час програвання епізодів казки можна навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та властивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася на даний час примінити у майбутньому

З одного боку цей процес сприяє розвитку уяви, з іншого – дозволяє дитині повідомити оточуючим про свої проблеми. Краще не втручатися в те, про що вигадує дитина. Хоча на початковому етапі, щоб показати приклад, можна скласти казку разом з нею. Почута від дитини казка допоможе усвідомити її проблеми і труднощі.

Провідні принципи казкотерапії:

•          усвідомлення власних можливостей;

•          усвідомлення цінності власного життя;

•          розуміння закону причини та наслідку;

•          пізнання різних стилів світовідчуття;

•          пізнання світу власних емоцій та переживань;

•          свідома творча взаємодія зі світом;

•          внутрішнє відчуття світу та гармонії.

Варто завжди пам'ятати про

ці принципи, використовуючи

казкотерапію.

Фантастичний світ казки, наповнений чудесами, таємницями та магією, завжди приваблює дітей. Усі діти з радістю занурюються в уявний світ, активно діють в ньому, роблять спроби творчо його перетворити.

Дитина сприймає все, що відбувається в казці як реальність. Через казки дитина отримує знання про світ, про взаємовідносини між людьми, про проблеми та перешкоди, які виникають  у житті. Через казку дитина вчиться долати бар’єри, знаходити вихід з важких ситуацій, вірити в силу добра, любові та справедливості.

Діти дуже люблять казки, тому що в них – «природний простір їх безмежного потенціалу, тому що в них компенсується недостатність дій в реальному житті, тому що в них запрограмоване їх доросле життя»

 А. Менегетті

Ухвалили:

1. Інформацію про казкотерапію та театр як спосіб формування самоконтролю у здобувачів освіти взяти до уваги.

По другому питанню, пункт 4 вчителя фізичної культури Патланя Олега Володимировича про дихальні вправи як інструмент опанування емоцій.

Всі ми у своєму житті стикаємося із ситуаціями, які нас виводять із рівноваги. Контроль над своїм фізичним тілом – це невід’ємна частина формування емоційного інтелекту.

Емоції – це та річ, яка дуже тісно переплітається з роботою вчителя. Нам доводиться працювати з дітьми і всі вони дуже різні. Інколи, на пошук спільної мови та індивідуального підходу до кожного учня потрібен певний час, а для цього, нам з вами треба запастись терпінням. Запорука терпіння – це контроль негативних емоцій, які в першу чергу пов’язані з  фізичним станом людини.

            У сучасній круговерті, важко стримувати свої емоції. Досвідчені психологи кажуть, що процес пригнічення власних емоцій виснажує психічну енергію, знижує життєстійкість особистості, та здатність бути щасливим. Що в свою чергу, може призвести до значних проблем зі здоров’ям.

            Хочу наголосити, що контроль емоцій – це також контроль свого тіла. Вміння контролювати власні емоції – перший крок для розвитку емоційного інтелекту. Негативні емоції часто супроводжуються тремтінням рук, прискореним серцебиттям, рясним потовиділенням, погіршенням загального самопочуття, слабкістю та іншими ознаками. А бурхливі негативні емоції можуть призвести до розвитку різноманітних психічних та соматичних хвороб.

            Тож як у стресовій ситуації під час освітнього процесу не дати негативним емоціям опанувати над собою? Для цього, я сьогодні пропоную вам розглянути комплекс дихальних вправ, які можна використовувати під час занять як разом з дітьми, так і для себе особисто. Люди, які практикують дихальні вправи стверджують, що вони допомагають зняти емоційне напруження, відчуття тривоги, та стресові стани. 

Ухвалили:

1. Інформацію про дихальні вправи як інструмент опанування емоцій взяти до уваги.

По другому питанню пункт 5 Леончик Анастасію Ігорівну, практичного психолога закладу.

Простими словами, це – вміння розуміти оточуючих. Допомагати їм з урахуванням їхнього емоційного стану.

Тільки після того як людина усвідомить свої думки, свої                                                             почуття, прагнення, вона зрозуміє мотивацію інших людей.

Самовиховання емпатії починається з накопиченням життєвого досвіду та емоційного багажу. Для початку дитина вчиться слухати іншу людину, вникати у  тембр її голосу, стежити за зміною міміки, ділитися з нею враженням від почутого. Дітям, підліткам буває важко пояснити свої емоційні проблеми, попросити допомоги у дорослих. Важливо навчитися аналізувати вчинки, слова, думки,                коригувати їх у міру потреби.

Перші кроки до розвитку емпатії

Емпатія – це здатність розуміти і відчувати почуття іншої людини. Іншими словами – здатність помістити себе в “поле” чужої позиції. Визначення емпатії охоплює широкий спектр емоційних станів. У психології розрізняють три види емпатії: когнітивну, емоційну і соматичну.

Дитина народжується з певною кількістю нейронів у мозку, які беруть участь у формуванні емпатії. Вона базується на спроможності дзеркальних нейронів мозку (вони беруть участь у навчанні через повторення дій за іншими). Важливе середовище, в якому перебуває дитина, а головне – її найближче оточення. Досвід емоційного спілкування в ранньому віці закарбовується на все життя.

Формувати емпатію має родина. Повний набір інструментів, з допомогою яких це можна робити, – це наша емоційність, каже психолог. Дитина в родині повинна бачити всю гамму людських почуттів і приміряти їх на себе: коли я роблю так, то мама злиться, а бабця здається втомленою і зараз до неї, напевно, не варто чіплятися із запитаннями. Тато розлючений – краще посиджу в кімнаті. Дитина повинна навчитися пристосовуватися до почуттів і стану інших членів родини.

Роль родини в емоційному вихованні дітей замінити не може ніхто. Ви можете знайти гуртки, секції, але ви не знайдете того місця, де вашу дитину навчили б емоційності, вважає пані Катерина. “Ця роль – виключно батьків. Якщо дитину виховує одна мати, значить ця мати весь емоційний спектр має передати і продемонструвати”.

Добре, коли в родині прийнято виражати при дітях позитивні емоції: захоплення заходом сонця, радість від смачної їжі, цікавої книги тощо. Однак описувати свої переживання слід без дидактичного і повчального відтінку.

РОЗМОВЛЯЙТЕ І ЗАПИТУЙТЕ

Емпатія пов’язана з ділянками мозку, які відповідають за уяву. Марина Вострова радить більше розмовляти з дітьми і ставити їм запитання – після перегляду мультфільму, прочитаної книги, розказаної кимось історії: “Як ти думаєш, що він зараз відчуває? Що б ти відчував на його місці? Як би ти діяв, якби ми там опинилися?”. Так звані “пригодницькі” запитання можна ставити дитині будь-коли.

Будь-яка складна ситуація може стати шансом, щоб розвивати емпатію в дитини. Важливо, щоб доросла людина була готова до зустрічі зі складними почуттями. Коли дорослий не може впоратися зі своїми почуттями сам, то дитина відчуває себе зовсім безпорадною біля такого дорослого.

Психологи не радять будь-якою ціною берегти дитину від страждань і вселяти думку, що світ – прекрасний і добрий. Інше питання, що хтось готовий пережити і усвідомити це у вісім років, а хтось – у вісімнадцять. Важливо також – хто і як допоможе дитині впоратися з важкими переживаннями. Дорослий повинен володіти достатньою рішучістю, щоб самому зустрічатися з такими питаннями і супроводжувати в цій зустрічі дитину. Інакше буде імітація.

Пані Марина звертає увагу на те, як важливо бути чесним з дитиною і за необхідності визнати свою неготовність до розмови: “Я не готовий зараз про це говорити. Я розумію, що це тебе хвилює, але зараз я не можу, дай мені трошки часу, поговоримо пізніше”. Однак, не відкладайте таку розмову надовго.

Одне з таких складних питань – про смерть. Воно може виникати в дітей уже після трьох років. За словами Олександри Мірзи, багато залежить від батьків: наскільки їм не страшно знайомити дітей з життям таким, яке воно є.

Це не означає, що треба говорити мовою дорослих – ми всі помремо. Треба підбирати слова відповідно до віку, щоб дитина могла зрозуміти і обов’язково проговорити про свої почуття суму і туги.

Важливо дати можливість дитині попрощатися з близькою людиною, щоб цей факт не приховували. І якщо дорослі навіть з найкращих намірів хочуть обманути, то ця викривлена інформація заважає дитині думати і пізнавати світ.

ПОЧИНАТИ ТРЕБА З СЕБЕ

Канадські вчені університетів Калгарі і Торонто Шері Мадіган, Дженіфер Дженкінс, Марк Джембон пропонують кілька порад батькам, вихователям і вчителям, які можуть заохотити дітей до емпатії:

Моделюйте ситуації для оцінювання почуттів

Важливо при цьому відчувати тепло і емпатію до дітей. Діти дивляться на інших, щоб дізнатися і навчитися, як відповідно чинити і взаємодіяти. Ви можете бути хорошим зразком для наслідування, приймаючи і оцінюючи чужі почуття, демонструючи розуміння і симпатію, коли хтось засмучений, роздратований, розчарований або потребує допомоги.

З’єднуйте почуття, думки і вчинки

Коли ви говорите про почуття, пов’язуйте поведінку з почуттями дітей, щоб вони розуміли причини і наслідки. Замість того, щоб сказати дитині, яка зламала іграшку подружки, “Чому ти це зробила? Це погано”, краще сказати: “Катя засмучена, тому що ти зламала її іграшку. Що ми можемо зробити, щоб виправити ситуацію?”. Це полегшує дитині шлях до вибачення.

Корисним буде також проговорення важких емоцій і уникнення осуду. Коли дитина каже: “Я ненавиджу Діму”, від того, що ви скажете “Це погано” – результату мало. Краще запитати, що змушує її так почуватися, що стоїть за цим почуттям, яка історія передує.

Навчати дітей розуміти причинно-наслідкові зв’язки також можна через історії, книги, ігри. Поговоріть з дітьми про думки, почуття і вчинки героїв роману. Як ці персонажі можуть діяти потім? Поєднуйте ці сценарії з досвідом дітей. Якщо маленький герой фільму сумує за батьками через вимушену розлуку, запитайте, чи відчувала дитина колись подібне.

Дітей віком від п’яти років можна просити увійти у стан чи становище іншої дитини або дорослого: “Як ти думаєш, вони себе почувають? Чому вони можуть бути засмучені? Що ми можемо зробити, щоб допомогти?”.

Створіть “клімат” емпатії

Як у родині, так і в школі чи класі зосередьте увагу на спільній роботі над створенням “клімату”, який заохочує дітей до емпатії і розуміння почуттів інших. Створюйте успішні кейси застосування емпатії. Коли діти бачать користь від того, що вони проявляють емпатію. “Це було так добре, що ти допоміг сестрі знайти її улюблену іграшку. Б’юсь об заклад, що вона запам’ятає це і захоче прийти тобі на допомогу, коли ти її потребуватимеш”. Розвинені навички емпатії підштовхуватимуть дітей до успіху в житті.

Гра «Відгадай емоцію»

Перш ніж проводити цю гру, необхідно підготувати маленькі шматочки аркушів, де попередньо написати назву емоцій, які треба буде відтворити окремим гравцям.

Хід гри: Обирається ведучий, він виходить із кабінету. У цей час учитель пропонує учням обрати будь-який аркушик з емоцією, яку в подальшому доведеться зобразити жестами і мімікою. 

Після того, як ведучий повертається до кабінету, всі приймають пози і вираз обличчя у відповідності з обраним кожним членом групи емоційним станом. Ведучий має відгадати, яку саме емоцію виражає кожен з гравців. Той, чию пантоніму не відгадали, стає ведучим.

Вправа «Емоції на зображеннях»

Підбираються картинки з зображенням різних емоційних станів людей.

Запитання «В якому емоційному стані знаходиться людина»?, «Придумайте історію, що відбувається на зображенні».

Ухвалили:

1. Інформацію про емпатію та перші кроки до розвитку емпатії взяти до уваги.

По другому питанню, пункт 6 вчителя музики Леончика Євгена Олександровича про музику як потужний інструмент у формуванні емоційного інтелекту.

Мистецтво є потужним джерелом розвитку емпатії. Милуючись картиною чи слухаючи приємну музику, людина немов поринає в новий світ, емоційно переживаючи, те, що хотів передати митець. Переглядаючи театральні вистави, спектаклі, гарні фільми, людина вчиться співпереживати героям, сприймати світ їхніми очима, розвиваючи в такий спосіб здатність до емпатії. Набути емпатійного досвіду можна, читаючи гарні літературні твори, уявляючи себе на місці героїв, переживаючи їхні почуття.

                       Василь Сухомлинський писав:

«Якщо в ранньому дитинстві донести до серця красу музичного твору, якщо у звуках дитина відчує багатогранні відтінки людських почуттів, вона підніметься на таку сходинку культури, яка не може бути досягнута жодними іншими засобами.

Емоції – особливий психічний стан, пов'язаний із вродженими реакціями дитини, її потребами й мотиваціями. Це продукт суспільно-історичного розвитку та є суб’єктивною формою, що обумовлює діяльність дитини, спрямовуючи її.

Емоції проявляються в переживанні задоволення, радості,

суму, жаху, незадоволення тощо. Завдяки емоціям дитина регулює свою поведінку та співвідносить її з поведінкою інших дітей. У спілкуванні з дітьми дуже важливо не створювати умови для розвитку негативних емоцій і не знешкодити позитивні емоції, що формують моральні й творчі здібності, бо емоції є особливою сферою розвитку особистості дитини.

У молодшому шкільному віці діти жваво цікавляться малюванням, ліпленням, співами,музикою. На основі відповідної діяльності й сприйняття художніх творів (віршів, музики, картин, скульптур) у них формуються естетичні почуття.

      Що таке емоційний інтелект? Це розуміння того, як за допомогою емоцій доносити якусь інформацію до розуму і як використовувати розум для оволодіння своїми емоціями і управління ними.

    Життя наших учнів переповнене настільки суперечливими вимогами, турботами та зобов'язаннями, що вони часто відчувають себе перевантаженими, пригніченими, невпевненими в собі і нерішучими, незрозумілими оточуючими або неспроможними зрозуміти інших. Розуміючи власні почуття і керуючи ними за допомогою емоційного інтелекту, вони зможуть краще висловити свій стан і свої бажання.

     Емоційний інтелект може допомогти учням в спілкуванні з однолітками, батьками, вчителями, зміцнивши взаємини. Вони зможуть краще визначати емоційні потреби інших і керувати ними. Вони навчаються думати, перш ніж реагувати, і дізнаються, як справлятися з негативними емоціями.[

 Ми часто поділяємо емоції дітей на позитивні або негативні. Але справа в тому, що наше прагнення мати тільки «Позитивні» емоції, такі як щастя, радість, задоволення є непродуктивним, оскільки передбачає, що ми повинні уникати «негативних» емоцій - обурення, нетерпіння, злість або пригнічувати їх.

Однак всі емоції відіграють позитивну роль. Наприклад, страх, злість, смуток і жаль можуть бути неприємними переживаннями, але вони дуже корисні.

    Під час проведення уроків я помічал як тривога теж може грати позитивну роль. Наприклад, тривога перед сольним виконанням пісні на уроці або на шкільному концерті   змушує зосередитись учнів , не відволікатись.

Смуток сприяє кращому засвоєнню та розумінню ліричних творів

Злість під час проведення дидактичної гри «Стінка на стінку», коли кожна група учнів відстоює свою думку

  Таким чином, у всіх емоцій є позитивне значення; вони сприяють безпеці, забезпечують взаємозв'язок з іншими і надихають на творчість. Вони можуть поглиблювати і розширювати мислення і досвід.

    Отже, музичне мистецтво в освітньому процесі призначене розвивати емоційний інтелект, формувати естетичну й духовну культуру, високі моральні якості підростаючого покоління, залучати його до збереження та збагачення національної культурної спадщини свого народу.

На уроках музичного мистецтва застосовуються специфічні види діяльності: слухання й аналіз музичного твору, рухи під музику, імпровізація, хоровий спів. Вони тісно пов’язані між собою та не можуть бути відокремлені один від одного. У процесі слухання музики учні набувають певних музично-теоретичних знань,

накопичують музично-слуховий досвід, у них формуються навички аналізу музичних творів. У процесі хорового співу розвиваються співацький голос і всі компоненти музичного слуху (звуковисотний, ритмічний, гармонічний, тембровий). Удосконалення виконавських навичок під час хорового співу, гри

на музичних інструментах, рухів під музику, імпровізації робить учнів активними, зацікавленими, спонукає до емоційного відгуку. Задача занять з музичного мистецтва – навчити дітей активно спілкуватися з прекрасним, творчо ставитися до музики, формувати інтерес і любов до неї, розуміти її зміст, отримувати естетичну насолоду.

Ухвалили:

1. Інформацію про музику як потужний інструмент у формуванні емоційного інтелекту взяти до уваги.

По другому питанню, пункт 7 вчителя образотворчого мистецтва Теслюк Ганну Олександрівну про арт-терапію на уроках образотворчого мистецтва

Уроки образотворчого мистецтва сприяють емоційно-терапевтичному впливу на школярів та звільненню їх від емоційної напруги ,формуванню творчої , гармонійної і здорової особистості,що є актуальним у концепції сучасної освіти. Така система роботи на уроках образотворчого мистецтва сприяє не лише запобіганню перевтоми ,але й підвищенню продуктивності діяльності учнів, а також сприятиме формуванню»здорових емоцій» .

З давніх-давен відомо ,що мистецтво позитивно впливає на наше духовне здоров'я. Але на цьому цілющі дії мистецтва не закінчуються. Серед сучасних можливостей удосконалення навчально-виховного процесу належна увага надається засобам арт-терапії.

Сам напрямок «арт-терапії» досить новий і не нараховує навіть 100 років. Арт-терапія виникла в 30-ті роки ХХ століття. Арт-терапія ( від англ. Art-мистецтво; therapy-терапія , лікування) як напрямок психотерапії ,він вийшов з клінічної практики і мав на увазі вплив на людину мистецтвом. Головна мета арт-терапії – допомогти людині розкрити себе. Засновникои є художник Адріан Хілл,який власне і запропонував термін «арт-терапія» в 1938 році при описі своєї роботи з людьми ,хворими на туберкульоз , які перебували в санаторіях. Вперше застосували методи арт-терапії на практиці під час Другої світової війни. Тоді проводили роботу з дітьми ,які були вивезені з німецьких таборів. Спочатку арт-терапію використовували виключно в психіатричних лікарнях,пізніше терапевти стали застосовувати її значно ширше і не тільки з хворими. В Україні арт-терапія перебуває в стадії становлення ,відома своєю діяльністю Західно-українська асоціація арт-психологів та арт-терапевтів.

Отже, арт-терапія — це метод психотерапії,що використовує художні прийоми і творчість як засоби лікування та психокорекції ,що дозволяє піклуватися про емоційне самопочуття і психологічне здоров'я особистості та колективу.

Умови успішної реалізації засобів арт-терапії :

Перша умова. Дитина не має відчувати труднощі ,техніки і прийоми повинні підбиратися за принципом простоти та ефективності.

Друга умова. Процес створення і результат мають бути цікавими. Обидві складові в рівній мірі цінні для дитини,і це відповідає природі дитячого малювання ,є його особливістю.

Третя умова. Техніки та прийоми ,які використовуються повинні бути нетрадиційними.

На своїх уроках образотворчого мистецтва я використовую такі техніки арт-терапії :

1.         Колективні великі колажі. Дітям дуже подобається створювати великі картини. Кожен учень самостійно виконує елемент,а потім приклеює до композиції. У кінці з'являється Велика цікава композиція. Діти отримують позитивні емоції.

2.         Створення дизайнерського одягу. Ця арт-терапія викликає позитивні емоції ,сприяє подоланню апатії, пригніченості, допомогає сформувати більш активну життєву позицію. Допомогає розвинути дизайнерські здібності.

3.         Перегляд відео-майстер класів з образотворчого мистецтва. Завдяки цим відео мобілізується творчий потенціал людини,внутрішні механізми саморегуляції

Пропоную вам переглянути відео-майстер класи, які викликають різні протилежні емоції.

Ухвалили:

1. Інформацію про арт-терапію на уроках образотворчого мистецтва взяти до уваги.

По другому питанню, пункт 8 заступника директора з навчально-виховної роботи Шевченко Т.Г. про управління взаємовідносинами

Найскладніше у досягненні високого емоційного інтелекту – це управляти емоціями, своїми та оточуючих.

Управління взаємовідносинами - це здатність будувати контакти та взаємодіяти з тими, хто нас оточує, враховуючи емоційний стан не тільки окремо взятої людини, а цілого колективу, здатність знаходити компроміс у складних питаннях. Взаємодія з іншими - це соціальна складова емоційного інтелекту, яка включає комунікативні навички та емпатію (здатність розуміти почуття і потреби інших).

Будь-яка комунікація — це не те, що ти хочеш сказати, а те, яку реакцію ти хочеш викликати.

Основні правила успішної комунікації прості:

•          викликайте інтерес і довіру на першому етапі контакту;

•          підтверджуйте свої тези (статистичними даними, необхідною співрозмовнику достовірною інформацією);

•          виявляйте потреби співрозмовника і пропонуйте вигідні для нього рішення;

•          шукайте енергію в новизні: знайомтеся з новими людьми, бувайте в нових місцях.

Ухвалили:

1. Інформацію про управління взаємовідносинами взяти до уваги.

По третьому питанню заступника директора з навчально-виховної роботи Шевченко Т.Г. про підведення підсумків.

Змінився світ – змінилася і школа. Експерти в один голос твердять: навчати треба того, що матиме значення, вистачить уже банально відтворювати інформацію. Нова парадигма освіти вимагає віднайти розумний баланс між мисленням та емоціями, встановити гармонію між головою і серцем.

Емоційний інтелект – це важлива складова розвитку особистості, яку

можна розвивати. Процес розвитку емоційного інтелекту має особливості, проте основні структурні елементи емоційного інтелекту починають розвиватися у молодшому шкільному віці і з віком не зникають, а вдосконалюються упродовж усього                                                       періоду навчання.

Розвиток емоційного інтелекту в рази підвищує ефективність дитини в різних соціальних сферах і здатність відчувати себе щасливою.

Діти з високим рівнем емоційного інтелекту добре розуміють свої емоції і почуття інших людей, можуть ефективно керувати своєю емоційною сферою, і тому в суспільстві їхня поведінка більш адаптивна і вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими. Розвиваючи емоційний інтелект, можна знайти баланс між розумом та почуттями та наблизитись до відчуття гармонії у житті.

Звичайно, розвиток емоційного інтелекту не може обмежуватися лише роботою вчителя. Важливо, щоб діти зростали в середовищі з високим рівнем емоційного інтелекту. Тому відповідальність лежить і на плечах родини. Якщо батьки вміють контролювати власні почуття, їхнім дітям набагато легше навчитися теж це робити. Вони стійкіші до стресу, легше знаходять друзів і мають менше складнощів із навчанням.

Емоційний інтелект може розвиватися і «сам» – в родині, через живопис, мистецтво, літературу, гру, самоспостереження і ведення щоденників. Поступово і неочікувано. Всі ми різні. І кожен має власний шлях до себе. І, напевно, найкращими практиками розвитку емоційного інтелекту є досвід і саме життя.

Ми завжди можемо підібрати той метод, який є найдієвішим для нас. Головним орієнтиром тут є зміна ставлення до світу та якісні позитивні зміни у стосунках із самим собою та іншими людьми. Розвиток співчутливого та мирного сприйняття життя. У нас є емоції і почуття. І ми можемо бути інтелектуальними щодо них.

Рішення педради:

1. Адміністрації закладу:

1.1. Створювати у закладі освіти умови для розвитку емоційного інтелекту у здобувачів освіти.

Постійно

1.2. Надавати практичну допомогу вчителям для формування особистісної та соціальної складової емоційного інтелекту. 

Протягом 2021-2022 н.р.

1.3. Формувати стратегію педагогічного колективу щодо забезпечення емоційного розвитку учнів.

Протягом 2021-2022н.р.

2. Соціально-психологічній службі:
   1. Надавати  психолого-педагогічна допомогу в процесі розвитку EQ учнів.

Протягом 2021-2022 н.р

2.2.Підготувати  методичні рекомендації педагогам щодо забезпечення емоційного розвитку дітей та підлітків.

Березень  2022 року.

3. Класним керівникам:
   1. Активізувати роботу щодо формування емоційної компетентності здобувачів освіти.

Протягом 2021-2022 н.р

1. Працювати над розвитком самоконтролю та  емпатії у здобувачів освіти .

Протягом 2021-2022 н.р

3.3. Проводити роз’яснювальну роботу серед батьків щодо шляхів формування емоційного інтелекту у дітей.

Протягом 2021-2022 н.р.

3.4.Систематично працювати над зниження агресивності і антисоціальної поведінки учнів

Постійно

3.5. Створювати умови для розвитку емоційної сфери здобувачів освіти.

Постійно

ПРОТОКОЛ

 засідання педагогічної ради №7

від  11.05.2021 р.

Присутні: вчителі та адміністрація школи в кількості 28 чоловік

Відсутні: Сопова І.О., сумісник

Порядок  денний:

1. Про внесення змін в Освітню програму закладу на 2020-2021 рік та зміну терміну закінчення навчального року

Слухали: Бабіч Т.Г., в.о. директора гімназії, яка повідомила, що на виконання рішення Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протокол №51 від 11.10.2020 року), наказу департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради від 15.10.2020 року №191 «Про необхідність зміни термінів осінніх канікул у закладах загальної середньої освіти міста в умовах адаптивного карантину»,  з метою запобігання розповсюдження коронавірусу серед учасників освітнього процесу, було внесено   зміни до структури 2020-2021 н.р. в частині термінів осінніх канікул, а саме установлено  їх з 19.10.2020 по 30.10.2020 року, тобто збільшено на тиждень.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про повну загальну середню освіту» освітній процес організовується в межах навчального року, що розпочинається у День знань – 1 вересня, триває не менше 175 навчальних днів і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.

На виконання листа Міністерства освіти І науки України № 1/9-218 від 27 квітня 2021 року «Про організоване завершення 2020/2021 навчального року та реалізацію Закону України «Про внесення змін до Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням  коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (щодо окремих питань завершення 2020/2021 навчального року)» питання термінів завершення навчального року – внутрішня справа закладу освіти.

Протягом року (накази по гімназії від 25.11.2020 року  №131 «Про організацію освітнього процесу в КГ №84 в дистанційному режимі 04.12.2020, 07.12.2020 року», від 26.03.2021 року №22 «Про організацію дистанційного навчання з 29.03.2021 року») було здійснено дистанційне навчання здобувачів освіти 04.12.2020,  07.12.2020 року  та з 29.03.2021 по 07.05.2021 року.

Попередній аналіз виконання інваріантної складової навчальних планів показав, що виникла необхідність в подовженні навчального року так як діти до 28 травня відпрацьовують фактично 163 навчальні дні. Тому Бабіч Т.Г. запропонувала внести зміни до Освітньої програми закладу в плані закінчення навчального року та завершити навчальний рік 15 червня. Освітній процес з 31 травня по 15 червня організувати в дистанційному режимі у формі інтегрованих днів за такою орієнтовною тематикою:

Ухвалили:

1. Внести зміни до Освітньої програми Криворізької гімназії №84 Криворізької міської ради на 2020-2021 навчальний рік в плані закінчення навчального року та завершити навчальний рік 15 червня.
2.  Освітній процес з 31 травня по 15 червня організувати в дистанційному режимі у формі інтегрованих днів.  Вчителям-предметникам, вчителям початкових класів підготувати завдання відповідно до теми дня та вікової категорії учнів.
3. Проінформувати здобувачів освіти та їх батьків про порядок організації освітнього процесу в закладі з 31.05 по 15.06.2021 року
4. Розмістити на сайті закладу нормативно-правові документи щодо організації дистанційного навчання,  матеріали з рекомендаціями щодо роботи на обраній (обраних) платформах.

Голова педради:                                                                Т.Г. Бабіч

Секретар:                                                                           Л.О. Птах

ПРОТОКОЛ

 засідання педагогічної ради №3

педрада-семінар «Застосування інформаційно-комунікаційних технологій в дистанційному навчанні»

від  23.12.2020 р.

Присутні: вчителі та адміністрація школи в кількості 28 чоловік

Відсутні: Сопова І.О.

Порядок  денний:

1.  Про організацію дистанційного навчання в Криворізькій гімназії №84 в 2020-2021 н.р.

2. Про внесення змін в Положення про дистанційне навчання Криворізької гімназії №84 Криворізької міської ради  

3. Особливості викладання навчальних предметів дистанційно на різних платформах

4.  Про розробку механізму моніторингу за організацією дистанційного навчання

5. Про затвердження Положення про порядок підвищення кваліфікації та стажування педагогічних працівників.

6.  Розгляд клопотань педагогічних працівників про визнання результатів підвищення кваліфікації у 2020 році. 

7. Про затвердження річного плану підвищення кваліфікації педагогічних працівників у 2021 році

Слухали:

1.  Про організацію дистанційного навчання в Криворізькій гімназії №84 в 2020-2021 н.р.

слухали Бабіч Тамару Григорівну, директора КГ №84, яка повідомила, що на виконання  Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», нормативних та розпорядчих документів щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти України в умовах дистанційного навчання під час карантину та інших надзвичайних обставин (Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затверджене наказом МОН від 08.09.2020 року №1115 «Деякі питання організації дистанційного навчання», лист МОН від 02.11.2020 року №1/9-609 «Щодо організації дистанційного навчання», лист МОН від 09.12.2020 №1/9-678 «Щодо безпеки освітнього процесу, лист МОН від 11.08.2020 №1/9-430 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році», лист МОН від 05.08.2020 №1/9-420 «Щодо організації роботи закладів загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році», Постанова головного державного санітарного лікаря України від 22.08.2020 №50 «Про затвердження протиепідемічник заходів у закладах освіти на період карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», наказ Міністерства охорони здоров’я України №2205 від 25.09.2020 «Про затвердження Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти»), Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України  гострої респіраторної хвороби  COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з 11.01.2021 по 24.01.2021 року  буде запроваджено дистанційне навчання для учнів 1-9 класів. Для ефективної реалізації дистанційного навчання необхідно ознайомитись з   законодавством України, нормативно-правовими і розпорядчими документами державного й регіонального рівнів щодо організації дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти (як окремої форми навчання) та тимчасової організації освітнього процесу за дистанційною формою, зумовленої карантинними заходами та іншими надзвичайними обставинами.

При організації дистанційного навчання дотримуватися Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», нормативних та розпорядчих документів щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти України в умовах дистанційного навчання під час карантину та інших надзвичайних обставин (Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затверджене наказом МОН від 08.09.2020 року №1115 «Деякі питання організації дистанційного навчання», лист МОН від 02.11.2020 року №1/9-609 «Щодо організації дистанційного навчання», лист МОН від 09.12.2020 №1/9-678 «Щодо безпеки освітнього процесу, лист МОН від 11.08.2020 №1/9-430 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році», лист МОН від 05.08.2020 №1/9-420 «Щодо організації роботи закладів загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році», Постанова головного державного санітарного лікаря України від 22.08.2020 №50 «Про затвердження протиепідемічник заходів у закладах освіти на період карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», наказ Міністерства охорони здоров’я України №2205 від 25.09.2020 «Про затвердження Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти», що набирає чинності з 01 січня 2021 року, та ін.)

Забезпечити умови для якісної організації дистанційного навчання
в закладі (як окремої форми навчання) або тимчасової організації освітнього процесу за дистанційною формою, зумовленої карантинними заходами та іншими надзвичайними обставинами, через навчально-методичне та системотехнічне забезпечення освітнього процесу.

Провести моніторинг забезпеченості членів педагогічного колективу та учнів необхідним для дистанційного навчання обладнанням.

Відпрацювати розклад уроків за паралелями класів та продумати застосування інтеграції окремих предметів, проєктні завдання. Також у разі необхідності потрібно внести зміни до освітньої програми та моделі організації освітнього процесу.

Розробити та схвалити рішенням педагогічної ради, затвердити наказом директора тимчасовий порядок організації освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти в період карантину або під час інших надзвичайних обставин; визначити особу, відповідальну за координацію проведення інформаційних заходів із профілактики розповсюдження хвороби, подолання наслідків надзвичайних обставин.

У разі тимчасового переходу закладу освіти з очної на дистанційну форму навчання видати наказ про внесення змін до організації освітнього процессу яким затвердити зміну регламенту роботи закладу з урахуванням особливостей організації дистанційного навчання та забезпечення якісного освітнього процесу в режимі дистанційного навчання.

З метою забезпечення в закладі освіти єдиних підходів до створення електронного освітнього середовища схвалити педагогічною радою використання конкретних інформаційно-телекомунікаційних систем (електронних освітніх платформ), комунікаційних онлайн сервісів та інструментів, за допомогою яких організовується освітній процес під час дистанційного навчання (HUMAN – школа, Moodle, Google Classroom, Zoom тощо). Критерії відбору засобів організації навчання: відповідність поставленим методичним цілям (наскільки певний ресурс чи сервіс уможливлює досягнення очікуваних результатів навчання в дистанційному форматі), універсальність, зрозумілість, універсальна доступність для різних пристроїв (персональних комп’ютерів, планшетів, мобільних пристроїв Apple, Android тощо).

Поінформувати здобувачів освіти та їх батьків про тимчасовий порядок організації освітнього процесу в закладі. Розмістити на сайті закладу нормативно-правові документи щодо організації дистанційного навчання, порядок організації освітнього процесу та алгоритм дій під час дистанційного навчання, матеріали з рекомендаціями щодо роботи на обраній (обраних) платформах, оновлений розклад уроків та занять, посилання для отримання завдань та роботи учнів, пам’ятку для батьків «Як допомогти дитині вчитися дистанційно» та ін.

            Розробити механізм моніторингу та якості дистанційного навчання, включити його до внутрішньої системи забезпечення якості освіти закладу. Такий механізм може включати відстеження регулярності синхронної взаємодії, формування в учнів навичок самоконтролю, способи забезпечення академічної доброчесності в умовах віддаленості учасників дистанційного навчання, різні методи вивчення думки учасників освітнього процесу щодо недоліків і труднощів у навчанні, визначення потреби в навчанні педагогічних працівників та організація відповідного навчання (у тому числі взаємонавчання педагогічних працівників одного закладу освіти) тощо.

Активно залучати педагогічних працівників до самоосвітньої діяльності
з питань дистанційного та змішаного навчання, використання інформаційно-комунікативних (цифрових) технологій, електронних ресурсів в освітньому процесі шляхом формальної (за типовою програмою підвищення кваліфікації), неформальної або інформальної освіти в порядку, визначеному законодавством.

Забезпечити тісну взаємодію педагогічних працівників із батьками учнів, сприяти підтримці батьками дітей в освоєнні навчального матеріалу, збереження фізичного та психічного здоров'я дітей, формування у них навичок здорового способу життя, дотримання учнями академічної доброчесності в освітньому процесі.

Розробити та затвердити механізм регулярного відстеження результатів навчання учнів, а також надання їм підтримки в освітньому процесі (за потреби).

Дотримуватися вимог щодо захисту персональних даних учасників освітнього процесу в електронному освітньому середовищі.

Школа має створити умови щодо проведення онлайн-уроків у класних кабінетах або кабінетах інформатики відповідно до графіка за умови дотримання всіх санітарних норм.

Класним керівникам перед початком дистанційного навчання провести онлайн-конференцію з учнями та їхніми батьками, обговорити, які саме умови мають створити батьки, щоб дитина могла навчатися вдома, загальний алгоритм дій під час дистанційного навчання, форми співпраці та інші організаційні питання, скоординувати роботу всіх у зручному форматі.

У рамках єдиних підходів закладу щодо використання конкретних інформаційно-телекомунікаційних систем (електронних освітніх платформ), комунікаційних онлайн сервісів та інструментів, за допомогою яких організовується освітній процес під час дистанційного навчання, педагогічні працівники, користуючись академічною свободою, самостійно обирають форми, методи і засоби дистанційного навчання.

При організації освітнього процесу під час дистанційного навчання забезпечити виконання навчальних програм, у тому числі їх практичної частини: практичні, лабораторні заняття, онлайн екскурсії, уроки мовленнєвого розвитку, корекційно-розвиткові заняття, вебінари, онлайн форуми та конференції, дослідницька, пошукова, проєктна діяльність, навчальні ігри, консультації та інші форми організації освітнього процесу, визначені освітньою програмою закладу освіти (навчальними програмами з окремих предметів (інтегрованих курсів).

Отримання навчальних матеріалів, спілкування між суб'єктами дистанційного навчання під час навчальних та корекційно-розвиткових занять, консультацій, що проводяться дистанційно, забезпечується передачею відео-, аудіо-, графічної та текстової інформації в синхронному або асинхронному режимі.

Педагогічні працівники самостійно визначають режим (синхронний або асинхронний) проведення окремих навчальних занять. При цьому не менше
30 відсотків навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу освіти, організовується в синхронному режимі (решта навчального часу організовується в асинхронному режимі)

Для учнів, які не можуть взяти участь у синхронному режимі взаємодії
з поважних причин (стан здоров'я, відсутність доступу (обмежений доступ) до мережі Інтернет або технічних засобів навчання, зокрема дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, багатодітних, малозабезпечених сімей тощо), заклад освіти забезпечує використання інших засобів комунікації, доступних для учнів (телефонний, поштовий зв'язок тощо).

 Під час синхронного режиму для тестування використовувати платформи GoogleClassroom, Naurok, Moodle, Google-форми тощо; організовувати онлайн-уроки, виконувати письмові роботи (у тому числі написання диктантів, переказів) через Zoom, Google Meet, Skype Microsoft Teams тощо; залучати учнів до участі в онлайн-семінарах чи онлайн-форумах, на платформах дистанційного навчання тощо.

 В асинхронному режимі використовувати можливості платформ GoogleClassroom, Naurok, Moodle тощо; текстових редакторів (Word та інші); електронної пошти та месенджерів (Viber, WhatsApp, Facebook тощо); використовувати відео та аудіозаписи (записувати аудіо або відео пояснення вчителем нового матеріалу, відповідей учнів).

Для виконання лабораторних (практичних) робіт з фізики, хімії, біології використовувати контент, розміщений на освітньому порталі міста Кривого Рогу, інших платформах, де представлено лабораторні (практичні) роботи; серед них україномовний ресурс Міжпредметного лабораторного комплексу Національного центру «Мала академія наук України» «МАНЛаб» http://manlab.inhost.com.ua, який містить значну кількість методичних розробок, відеозаписів експериментів, лекцій та пропозицій для співпраці в плані безкоштовної допомоги по здійсненню учнівських досліджень, власні розробки.

Організацію освітнього процесу під час дистанційного навчання здійснювати з урахуванням принципу здоров'язбереження, запобігаючи емоційному, ментальному та фізичному перевантаженню учнів, таз дотриманням санітарних правил і норм щодо формування розкладу навчальних занять, рухової активності, вправ для очей та постави, безперервної тривалості навчальної діяльності з технічними засобами навчання, тривалості виконання завдань для самопідготовки в позанавчальний час (домашніх завдань).

Педагогічні працівники мають діяти в інтересах дитини, зокрема організовувати заняття під час дистанційного навчання із використанням комп’ютерної техніки лише для учнів, які не мають медичних протипоказань щодо роботи з відповідними технічними засобами. Якщо є медичний висновок, що дитина не може працювати з комп’ютером, добровільно поданий батьками або іншими законними представниками учня, то заклад освіти погоджує з батьками учня, який має відповідні протипоказання, форми взаємодії педагогічних працівників з ним і засоби навчання, що можуть використовуватися.

Оцінювання результатів навчання учнів здійснювати за видами оцінювання, визначеними навчальними програмами, методичними рекомендаціями, і відповідно до критеріїв, затверджених МОН України, очно або дистанційно з використанням можливостей інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій, зокрема відеоконференц-зв'язку; за системою оцінювання, визначеною законодавством, або за власною шкалою закладу освіти (за наявності правил переведення такої шкали до системи оцінювання, визначеної законодавством).

Облік навчальних занять і результатів навчання учнів під час дистанційного навчання здійснювати відповідно до законодавства (у класному журналі, свідоцтвах досягнень). Учні, які здобувають освіту за дистанційною формою, обов'язково проходять формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне) оцінювання.

Під час дистанційного навчання в класному журналі зазначається режим проведення (синхронний, асинхронний) конкретного навчального заняття. Відмітка про відсутність учня може робитися лише під час навчального заняття в синхронному режимі. Проведення всіх навчальних занять (незалежно від режиму проведення) датується відповідно до календарно-тематичного планування.

При заповненні класних журналів у графі «Зміст уроку» вказувати форми дистанційної роботи: онлайн-консультації, відео-уроки, скайп-конференції, тестування тощо. У графі «Домашнє завдання», окрім параграфів підручника, необхідно вказувати й інші види роботи (переглянути навчальне відео, переглянути відео за посиланням, виконати тести на платформі…, опрацювати (створити) опорний конспект або план, хронологічну задачу чи порівняльну таблицю, підготувати відео або фотозвіт тощо). 

                  Для зменшення ризиків необ'єктивного оцінювання налаштувати опцію проходження тесту один раз та обмежити час на виконання завдання, встановити термін для здачі тесту (контрольної або самостійної роботи тощо), повідомляти результати (у разі неавтоматизованої перевірки робіт) індивідуально після здачі робіт всіма учнями. За необхідності учитель може провести додаткове усне опитування учнів за допомогою одного із засобів телефонного або відеозв'язку. Надавати перевагу використанню завдань
з розгорнутою формою відповіді та завданням творчого характеру, які будуть стимулювати власну мисленнєву діяльність учня.

При організації дистанційного навчання використовувати матеріали, представлені на міській освітній платформі «Освітній портал міста Кривого Рогу» - http://kreducloud.com, державній інформаційно-телекомунікаційній системі (електронна освітня платформа) для дистанційного та змішаного навчання «Всеукраїнська школа онлайн» - https://lms.e-school.net.ua.

Використовувати в освітній діяльності електронні освітні ресурси, створені педагогічними працівниками закладу освіти; інші електронні ресурси, перевірені на відповідність державним стандартам освіти, типовим освітнім навчальним програмам, мові освіти, іншим вимогам законодавства у сфері загальної середньої освіти; електронні освітні ресурси, яким надано гриф МОН. Електронний реєстр щодо надання грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України доступний за посиланням:

https://mon.gov.ua/ua/ministerstvo/poslugi/grifi-ta-svidoctva/reyestr-grifiv-ta-svidoctv-mon.

У ході проєктування взаємодії з учнями під час дистанційного навчання необхідно враховувати не лише предметну спрямованість, а й мотиваційний аспект навчання, вікові та психологічні особливості дітей.

При організації дистанційного навчання важливо забезпечити своєчасний зворотній зв'язок учителя з учнем. Зворотній зв'язок – важливий фактор засвоєння знань. Учень повинен бачити свої успіхи або прогалини в знаннях, учитися працювати над помилками.

Дистанційне навчання осіб з особливими освітніми потребами здійснюється з урахуванням індивідуальної програми розвитку; може передбачати залучення допоміжних технологій дистанційного навчання (озвучування даних з екрану, голосове введення тексту, субтитри, клавіатури зі спеціальними можливостями тощо) з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів таких осіб.

            Організація дистанційного навчання (як окремої форми навчання) регламентується Положенням про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженим наказом МОН від 08.09.2020 року №1115 «Деякі питання організації дистанційного навчання», розділ ІІ «Організація здобуття освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти).

Ухвалили:

1. Забезпечити організаційну та методичну підтримку педагогічних працівників для реалізації дистанційного навчання

2.2. Відпрацювати розклад уроків за паралелями класів та продумати застосування інтеграції окремих предметів,

2.4. Поінформувати здобувачів освіти та їх батьків про тимчасовий порядок організації освітнього процесу в закладі.

                                           Кл. керівники, Шевченко Т.Г., до 10.01.2021

2.5. Розмістити на сайті закладу нормативно-правові документи щодо організації дистанційного навчання, порядок організації освітнього процесу та алгоритм дій під час дистанційного навчання, матеріали з рекомендаціями щодо роботи на обраній (обраних) платформах, тощо

2.8. Здійснювати контроль за організацією дистанційного навчання

                                       Іванова Л.Ф., Шевченко Т.Г., протягом січня 2021року

3. Вчителям школи:

3.1.  При організації освітнього процесу під час дистанційного навчання забезпечити виконання навчальних програм, у тому числі їх практичної частини.

                                                                      Вчителі,  протягом січня 2021 року

3.2. Дистанційне навчання здійснювати в синхронному або асинхронному режимі, при цьому не менше 30 відсотків навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу освіти, організовувати в синхронному режимі.

                                                                       Вчителі,  протягом січня 2021 року

3.3. Організацію освітнього процесу під час дистанційного навчання здійснювати з урахуванням принципу здоров'язбереження, запобігаючи емоційному, ментальному та фізичному перевантаженню учнів, та
з дотриманням санітарних правил і норм щодо формування розкладу навчальних занять, рухової активності, вправ для очей та постави, безперервної тривалості навчальної діяльності з технічними засобами навчання, тривалості виконання завдань для самопідготовки в позанавчальний час (домашніх завдань).                                                         Вчителі,  протягом січня 2021 року

3.4. Оцінювання результатів навчання учнів здійснювати за видами оцінювання, визначеними навчальними програмами, методичними рекомендаціями, і відповідно до критеріїв, затверджених МОН України, очно або дистанційно з використанням можливостей інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій, зокрема відеоконференц-зв'язку; за системою оцінювання, визначеною законодавством, або за власною шкалою закладу освіти (за наявності правил переведення такої шкали до системи оцінювання, визначеної законодавством).

                                                                             Вчителі,  протягом січня 2021 року

3.5. Облік навчальних занять і результатів навчання учнів під час дистанційного навчання здійснювати відповідно до законодавства (у класному журналі, свідоцтвах досягнень), при цьому зазначати режим проведення (синхронний, асинхронний) конкретного навчального заняття.

                                                                           Вчителі,  протягом січня 2021 року

3.6. При організації дистанційного навчання використовувати матеріали, представлені на міській освітній платформі «Освітній портал міста Кривого Рогу» - http://kreducloud.com, державній інформаційно-телекомунікаційній системі (електронна освітня платформа) для дистанційного та змішаного навчання «Всеукраїнська школа онлайн» - https://lms.e-school.net.ua.

                                              Вчителі,  протягом січня 2021 року

3.7. Використовувати в освітній діяльності електронні освітні ресурси, створені педагогічними працівниками закладу освіти; інші електронні ресурси, перевірені на відповідність державним стандартам освіти, типовим освітнім навчальним програмам, мові освіти, іншим вимогам законодавства у сфері загальної середньої освіти; електронні освітні ресурси, яким надано гриф МОН. Електронний реєстр щодо надання грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України доступний за посиланням:

https://mon.gov.ua/ua/ministerstvo/poslugi/grifi-ta-svidoctva/reyestr-grifiv-ta-svidoctv-mon.

                                                    Вчителі,  протягом січня 2021 року   

  Слухали:

 2. Про внесення змін в Положення про дистанційне навчання Криворізької гімназії №84 Криворізької міської ради слухали Іванову Л.Ф.,  яка повідомила, що нове Положення було затверджено наказом МОН від 8 вересня 2020 року №1115 і зареєстровано в Міністерстві юстиції 28 вересня 2020 року за №941/35224.

Дистанційна форма здобуття освіти залишається виключно добровільною і потребує подання відповідної заяви про зарахування/переведення від батьків. Але відтепер для навчання за дистанційною формою учням не потрібно мати високий рівень навчання (10-12 балів) – таку можливість має будь-який учень для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії.

Технології дистанційного навчання в різних формах здобуття освіти (денній, вечірній, педагогічному патронажі тощо) можуть використовуватися для проведення оцінювання, консультацій, вивчення окремих тем з предмета. 

Також їх можна використовувати для надання додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг для осіб з особливими освітніми потребами, якщо в населеному пункті, де проживає учень, відсутні відповідні фахівці, що надають такі послуги. 

Технології дистанційного навчання дозволяють продовжувати освітній процес під час карантину та інших надзвичайних обставин (без переведення учнів на дистанційну форму).

У документі також врегульовано можливість організації змішаного навчання. Заклад освіти може визначити такий режим роботи, за якого учні почергово відвідують заклад освіти для очних занять, решту часу навчаючись дистанційно.

• Положення передбачає, що обов’язково мають враховуватися інтереси учнів під час дистанційного навчання:
• організація освітнього процесу має забезпечувати регулярну та змістовну взаємодію вчителів з учнями;
• під час дистанційного навчання мають створюватися умови для забезпечення повноцінної участі в освітньому процесі осіб з ООП з обов’язковим урахуванням індивідуальної програми розвитку;
• заклад освіти забезпечує регулярне відстеження результатів навчання учнів, а також за потреби надання їм підтримки в освітньому процесі;
• для учнів, які не можуть взяти участь у синхронному режимі взаємодії з поважних причин, заклад забезпечує використання інших засобів комунікації, доступних для учнів – телефонного, поштового зв'язку тощо;
• організація освітнього процесу обов’язково здійснюється з дотриманням вимог щодо захисту персональних даних, а також санітарних правил і норм щодо формування розкладу навчальних занять, вправ для очей та постави, безперервної тривалості навчальної діяльності з технічними засобами навчання, часу для виконання домашніх завдань тощо.       

З метою забезпечення прав педпрацівників у Положенні вказано, що організація дистанційного навчання має здійснюватися у межах їх робочого часу.

У межах своєї автономії заклад освіти самостійно визначатиме механізм моніторингу і контролю якості дистанційного навчання в закладі освіти. Спосіб, у який керівник закладу здійснюватиме контроль за виконанням освітніх програм учнями та педпрацівниками, схвалюватиме педрада.

Ухвалили:

1.Внести зміни до Положення про дистанційне навчання на сайті закладу, для детальнішого обговорення.

Слухали:

3. Особливості викладання навчальних предметів дистанційно на різних платформах в 2020-2021 н.р. слухали Тинка Є.О., вчителя інформатики, який розглянув основні засоби комунікацій під час дистанційного навчання та особливості їх застосування.

Електронна пошта – спосіб обміну повідомленнями між людьми і використовується для організації спілкування вчителя та учня, а також учнів між собою. Повідомлення можуть бути в різних формах: тексти, графіка, звуки, відео.

Форум – найпоширеніша форма спілкування. Форум присвячується будь-якій проблемі або темі. Модератор форуму (мережевий викладач) реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднувати файли різного формату.

Особливості використання. Відкрити декілька окремих форумів для роботи окремих груп з метою спілкування під час вирішення поставленого для даної групи завдання. Потім форуми можна об’єднати між собою, а згодом, винести обговорення загальної проблеми проєкту усіма учасниками освітнього процесу у формат вебконференції.

Блог – одна з форм спілкування, яка нагадує форум, де право на публікацію належить одній особі або групі людей.

Особливості використання. Учень / група учнів виконав/ли дане завдання (твір, есе) і розмістив/ли його на власному сайті/блозі. Потім автор блогу дає можливість іншим учням прочитати та прокоментувати розміщений матеріал. В учнів з’являється можливість обговорення й оцінки якості публікації.

Чат – спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет. Чати бувають: текстові, голосові, аудіо та відео. Найбільш поширений текстовий чат.

Особливості використання. Чат можна запропонувати для проведення дискусій з певної проблеми/теми, сумісної проєктної діяльності, обміну інформацією. Голосовий чат можна використати при вивченні іноземних мов, а також організувати спілкування з носіями мови.

Відеоконференція – один із сучасних способів зв’язку, що дозволяє проводити заняття у «віддалених класах», коли учні і викладач знаходяться на відстані. Вона проводиться у визначений день і в призначений час. Для якісного проведення відеоконференції, як і телеконференції, необхідна її чітка підготовка: створення програми, своєчасна інформація на сайті і розсилка за списком.

Особливості використання. У режимі реального часу можна проводити онлайн консультації, заняття, обговорювати та приймати рішення, дискутувати, проводити захист проєктів. Учитель і учні можуть бачити один одного, вчитель має можливість супроводжувати заняття наочними матеріалами.

Для проведення вебконференцій можна використати платформи Zoom, Google Meet, Skype, Cisco Webex, які дають вчителеві потужний інструмент для мотивації та спілкування з учнями на відстані у безпечному середовищі. Zoom, Skype потребують встановлення додатків на пристрій. Для роботи з Google Meet користувачі повинні мати облікові записи Google.

Соціальні мережі (Вайбер, Телеграм інші) дозволяють створювати закриті групи, чати.

Особливості використання. Для вирішення організаційних питань, обговорення тем, завдань, проблем, обміну інформацією.

Також оптимальним є створення віртуальних просторів для учнів певного класу, так званих своєрідних «класних кімнат», звідки можна робити посилання на індивідуальні вчительські кабінети, де відбувається безпосередня навчальна взаємодія. Залежно від кількості учнів, кількості класів, інших особливостей організації освітнього процесу в закладі, можна обмежитись цими «класними кімнатами», не виокремлюючи окремих ресурсів за предметами навчання.

Таку структуру можна реалізовувати різними технічними інструментами, такими як Padlet, Google Classroom, Moodle тощо.

Padlet (https://uk.padlet.com/) – це універсальна онлайн-дошка (онлайн-стіна) з інтуїтивним інтерфейсом, яку нескладно опанувати та легко застосовувати в освітньому процесі.

Особливості використання. Онлайн-дошка може бути використана для проєктної роботи, індивідуальних завдань або як інструмент донесення та збору інформації від всіх учнів в одному місці.

Learningapps (https://learningapps.org/) – онлайновий сервіс, який дозволяє створювати інтерактивні вправи.

Особливості використання. Варто познайомитися з його галереєю, колекцією шаблонів, пропонованих сайтом. Інтерфейс програми містить такі режими як «Перегляд вправ» та «Створення вправ». Із запропонованого списку назв шаблонів можна обрати той, що зацікавив. У полі перегляду можна знайти приклади і короткий опис такого типу вправ. Кожен учитель за своїм бажанням може створити набір класів у власному акаунті, ввести дані про учнів, створити для кожного профіль, задати пароль для входу. Під час роботи кожен учень (або група учнів) отримує пароль для входу і виконують завдання, запропоновані для їх класу чи групи.

Платформа Google Classroom (https://classroom.google.com) – це сервіс, що пов’язує Google Docs, Google Drive і Gmail, Google Meet, дозволяє організувати онлайн-навчання, використовуючи відео-, текстову та графічну інформацію. Учитель/ка має змогу проводити тестування, контролювати, систематизувати, оцінювати діяльність, переглядати результати виконання вправ, застосовувати різні форми оцінювання, коментувати й організовувати ефективне спілкування з учнями в режимі реального часу. Основним елементом Google Classroom є групи. Функціонально групи нагадують структурою форуми, оскільки вони дозволяють користувачам легко відправляти повідомлення іншим користувачам. Завдяки сервісу для спілкування Google Meet учні та вчитель/ка мають змогу вести онлайн-бесіди в режимі реального часу з комп’ютера або мобільного пристрою, учасники/учасниці команди можуть показувати свої екрани, дивитись і працювати разом. Така трансляція автоматично публікуватиметься на YouTube-каналі. Також платформа дозволяє за допомогою Google-форм збирати відповіді учнів і потім проводити автоматичне оцінювання результатів тестування.

Moodle (https://moodle.org/) – це безкоштовна, відкрита навчальна платформа, призначена для створення персоналізованого навчального середови­ща. Платформу можна розгорнути на власному вебсервері. З-поміж різних варіантів розміщення Moodle-сайту можна виділити ресурс Gnomio (https://www.gnomio.com), який дозволяє створити власний сайт з готовими налаштуваннями буквально за кілька хвилин.

Система має простий і ефективний web-інтерфейс; дизайн має модульну структуру і легко модифікується; підтримуються різні структури курсів: «календарна», «форум», «тематична»; кожен курс може бути додатково захищений за допомогою кодового слова; багатий набір модулів-складових для курсів: чат, опитування, форум, глосарій, робочий зошит, урок, тест, анкета, вікі, семінар, ресурс (у вигляді тексту, вебсторінки, каталогу); усі оцінки сформовано у сторінку журналу (або у вигляді файлу); доступний повний звіт щодо роботи користувача в системі; можливе налаштування e-mail (розсилки новин, форумів, оцінок і коментарів учителів).

Однак, на відміну від Google Classroom, ця платформа вимагає більш серйозного підходу і більш глибокого вивчення інструментів роботи.

Добре, коли увесь заклад освіти буде працювати в середовищі Moodle, але якщо ви плануєте самостійно організовувати роботу з класом, то можна вибрати програму простіше.

Можливості представлених сервісів, які можна використати у процесі організації дистанційного навчання подано в таблиці.

Поради щодо проведення дистанційних уроків

1. Мінімум пояснень, максимум інтерактиву.
2. Учням надавати чіткі інструкції щодо використання вебресурсів, послідовності виконання завдань, особливостей контролю тощо.
3. Використовувати відеопояснення навчального матеріалу.
4. Поєднувати цифрові завдання, роботу з підручником та робочим зошитом.
5. Організовувати онлайн-зустрічі для тих учнів, кому потрібна консультація (за розкладом).

Поради щодо подання завдань

1. Використовувати 2-3 вебсервіси.
2. Не перевантажувати завданнями, достатньо запропонувати виконати 1-2 завдання.
3. Залучати учнів до творчої діяльності, активного навчання. Процес навчання відбувається тоді, коли учні щось роблять з даним матеріалом. Тому завдання «прочитай параграф або прочитай цей текст» є досить загальним. Учні мають виконати певну дію: бути готовими переказати, можливо дати відповіді на запитання, або скласти запитання, за матеріалами скласти таблицю, намалювати схему понять, укласти стрічку подій, які розглядались.
4. Онлайн-тести можна створювати в Google-формах, а також на спеціалізованих платформах, наприклад https://naurok.ua/, https://quizlet.com/latest, https://www.classtime.com/uk/, https://quizizz.com/тощо за вибором вчителя, враховуючи можливості учнів. Завдання, підготовлені вчителем за допомогою електронних засобів, можуть містити інструмент для самооцінювання учнів в ігровій формі, що сприятиме підвищенню мотивації учнів до їх виконання.
5. При виконанні письмових робіт, у тому числі диктантів, використовувати відеоінструменти Skype, Zoom тощо.
6. При виконанні завдань можна запропонувати учням зняти відео або записати аудіо усних відповідей та надіслати файли вчителю будь-яким зручним способом.
7. Наявність зворотного зв’язку від учнів щодо ознайомлення із запропонованими завданням та чи можуть вони технічно виконати і надіслати їх у визначений термін.
8. За відсутністю технічних засобів навчання або доступу до мережі Інтернет тестові та письмові роботи учні виконують у зошитах, фотографують і надсилають вчителю файли з виконаними завданнями електронною поштою, використовуючи соціальні мережі або інші засоби поштового зв’язку (може бути і скринька біля закладу освіти).

Ухвалили:

1. Дистанційне навчання здійснювати в синхронному або асинхронному режимі, при цьому не менше 30 відсотків навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу освіти, організовувати в синхронному режимі.
2. При організації дистанційного навчання використовувати матеріали, представлені на міській освітній платформі «Освітній портал міста Кривого Рогу» - http://kreducloud.com, державній інформаційно-телекомунікаційній системі (електронна освітня платформа) для дистанційного та змішаного навчання «Всеукраїнська школа онлайн» - https://lms.e-school.net.ua.

Слухали:

4.  Про розробку механізму моніторингу за організацією дистанційного навчання слухали Шевченко Т.Г., ЗД з НВР, яка запропонувала такий  алгоритм контролю за проведенням уроків під час дистанційного навчання у Криворізькій гімназії №84

1. Затвердження розкладу уроків (якщо є зміни, пов’язані із дистанційним навчанням).
2. Визначення, ня яких платформах будуть працювати вчителі.
3. Збір розкладу уроків із  зазначенням форми проведення заняття (синхронна/асинхронна) та платформи, на якій працює вчитель.
4. Моніторинг платформ.
5. Підключення ЗДНВР до онлайн класів/груп.
6. Контроль за проведенням занять:

• при синхронному проведені: особистий контроль адміністрацією, перегляд відеозаписів занять,
• при асинхронному проведені: входження на освітні платформи за кодами та посиланнями.

7. Онлайн анкетування батьків та учнів щодо проходження дистанційного навчання у закладі (за підсумками першого та другого тижня).
8. Підведення підсумків дистанційного навчання.

Ухвалили: 1. Затвердити даний алгоритм додатком до наказу про організацію дистанційного навчання

5.  Положенням про порядок підвищення кваліфікації та стажування педагогічних працівників ознайомила присутніх  Іванова Л.Ф., ЗД з НВР

             Положення про підвищення кваліфікації закладу загальної середньої освіти (далі — Положення, заклад освіти) розроблено відповідно до законів України «Про освіту» «Про повну загальну середню освіту» та Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 800.

             Положення визначає форми, види, обсяг (тривалість)і періодичність, порядок та визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладу загальної середньої  освіти.

             Метою підвищення кваліфікації педагогічних працівників є їх професійний розвиток відповідно до державної політики в галузі освіти та забезпечення якості освіти.

             Основними напрямами підвищення кваліфікації є:

• розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій);
• формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей вмінь, визначених частиною першою статті 12 Закону України «Про освіту»;
• психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки;
• створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості (специфіка) інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами;
• використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку;
• мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність;
• розвиток управлінської компетентності.

     Форми та види підвищення кваліфікації

             Педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію за такими формами:

• інституційна (очна (денна, вечірня),заочна, дистанційна, мережева);
• дуальна;
• на робочому місці.

Форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись.

             Основними видами підвищення кваліфікації є:

• навчання за програмою підвищення кваліфікації;
• стажування;
• участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.

Окремі види діяльності педагогічних працівників —участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти —можуть бути визнані педагогічною радою закладу освіти як підвищення кваліфікації.

             Педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації (далі — суб’єкти підвищення кваліфікації).

Педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію в Україні та за кордоном (крім держави, що визнана Верховною Радою України державою-агресором чи державою-окупантом).

Кожен педагогічний працівник закладу загальної середньої освіти відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”,  зобов’язаний щороку підвищувати кваліфікацію з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком.

У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період в межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством.

 Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу загальної середньої освіти не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років.

                   Щорічний обсяг (кількість годин) підвищення кваліфікації визначається педагогічним працівником та має бути відображений у плані підвищення кваліфікації. При цьому, облік годин підвищення кваліфікації здійснюють за накопичувальною системою. Якщо обсяг підвищення кваліфікації визначається в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі — ЄКТС), то 1 кредит дорівнює 30 годинам.

             Обсяг підвищення кваліфікації у формі семінарів, практикумів, тренінгів, вебінарів, майстер-класів тощо визначається відповідно до його фактичної тривалості в годинах (без урахування самостійної (поза аудиторної) роботи) або в кредитах ЄКТС (з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи), але не більше ніж 30 годин або 1 кредиту ЄКТС на рік.

Порядок організації підвищення кваліфікації

             Підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється відповідно до плану підвищення кваліфікації на рік, який затверджує педагогічна рада закладу освіти.

Педагогічні працівники мають право на підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти на рік.

             На першому етапі здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом затвердження педагогічною радою орієнтовного плану підвищення кваліфікації.

             Орієнтовний план підвищення кваліфікації повинен містити інформацію про загальну кількість педагогічних працівників, які проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями та орієнтовний перелік суб’єктів підвищення кваліфікації.

             Орієнтовний план підвищення кваліфікації формується з урахуванням пропозицій педагогічних працівників і оприлюднюється на інформаційному стенді закладу освіти та на його веб-сайті щороку протягом двох робочих днів з дня його затвердження, але не пізніше 25 грудня поточного року. У разі відсутності вебсайту закладу освіти — на вебсайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти.

             Після затвердження в установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік керівник невідкладно оприлюднює загальний обсяг коштів, передбачений для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які мають право на підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, а також за рахунок інших коштів, передбачених у кошторисі закладу освіти для підвищення кваліфікації.

             Протягом наступних 15 календарних днів з дня отримання зазначеної інформації кожен педагогічний працівник, який підвищуватиме кваліфікацію за рахунок зазначених коштів у відповідному році, подає керівникові закладу освіти пропозицію до плану підвищення кваліфікації на рік, яка містить інформацію про:

• тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо);
• форми;
• обсяг (тривалість);
• суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації;
• вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги.

             Пропозиції педагогічних працівників розглядає педагогічна рада закладу освіти. За згодою педагогічного працівника його пропозиція може бути уточнена або змінена, зокрема з урахуванням обсягу видатків, передбачених на підвищення кваліфікації.

             За результатами розгляду педагогічна рада закладу освіти затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік в межах коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти за всіма джерелами надходжень на підвищення кваліфікації на відповідний рік (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними та науково-педагогічними працівниками).

             План підвищення кваліфікації на відповідний рік включає:

• список педагогічних працівників, які повинні пройти підвищення кваліфікації;
• теми (напрями, найменування);
• форми;
• види;
• обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС);
• перелік суб’єктів підвищення кваліфікації;
• строки (графік);
• вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітку про безоплатний характер надання чи про самостійне фінансування.

План може містити додаткову інформацію, що стосується підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

                План підвищення кваліфікації може бути змінено протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою.

За погодженням педагогічного працівника, керівника закладу і суб’єкта підвищення кваліфікації строки (графік) підвищення кваліфікації протягом року можуть бути уточнені без внесення змін до плану підвищення кваліфікації.

                На підставі плану підвищення кваліфікації керівник закладу освіти  укладає договір із суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік.

                Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації.

Визнання результатів підвищення кваліфікації

             Результати підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження.

             Результати підвищення кваліфікації в інших суб’єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної ради закладу освіти.

Педагогічний працівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації подає до педагогічної ради закладу освіти клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про проходження підвищення кваліфікації. Педагогічна рада має розглянути клопотання протягом місяця з дня подання.

             У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації педагогічний працівник подає звіт про результати підвищення кваліфікації або творчу роботу, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за підсумками) підвищення кваліфікації та оприлюднені на веб-сайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного працівника (за наявності). Педагогічна рада розглядає звіт або творчу роботу про результати підвищення кваліфікації протягом місяця з дня подання.

             Для визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада на своєму засіданні заслуховує педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб’єктом підвищення кваліфікації умов договору.

У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада рекомендує педагогічному працівникові повторно підвищити кваліфікацію в інших суб’єктів підвищення кваліфікації та/або виключити такого суб’єкта підвищення кваліфікації з плану підвищення кваліфікації закладу освіти.

             Обсяг підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) зараховується відповідно до визнаних результатів навчання, але не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік.

             Усі сертифікати про участь у семінарах, тренінгах, практикумах, вебінарах тощо, які були видані після 21 серпня 2019 року, зараховуються як підвищення кваліфікації за умови виконання п. 5.3 і 5.4.

             Здобуття першого (бакалаврського), другого (магістерського) рівня вищої освіти, третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня або наукового рівня вищої освіти вперше або за іншою спеціальністю у межах професійної діяльності або галузі знань визнається як підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

1. Обсяг підвищення кваліфікації шляхом здобуття наукового ступеня, рівня вищої освіти зараховується відповідно до встановленого обсягу освітньо-професійної (освітньо-наукової, освітньо-творчої) програми у годинах або кредитах ЄКТС, за винятком визнаних (зарахованих) результатів навчання з попередньо здобутих рівнів освіти.

Порядок проходження стажування

             Стажування здійснюється за індивідуальною програмою, яку розробляє та затверджує суб’єкт підвищення кваліфікації.

             Індивідуальна програма стажування містить інформацію про її обсяг (тривалість) та очікувані результати навчання.

             Між закладом освіти та суб’єктом підвищення кваліфікації укладається договір, що передбачає стажування одного чи декількох працівників. У такому випадку індивідуальна (індивідуальні) програма (програми) є невід’ємним (невід’ємними) додатком (додатками) до договору.

             За пропозицією однієї із сторін договору, до нього можуть вноситися зміни (уточнення) шляхом укладення відповідної додаткової угоди (додатка до угоди).

             Педагогічні працівники можуть стажуватися і в закладі освіти за місцем роботи. Керівником такого стажування є педагогічний працівник, який працює за основним місцем роботи, має науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання та/або успішно пройшов сертифікацію в установленому законодавством порядку.

             Стажування педагогічних працівників у інших суб’єктів підвищення кваліфікації здійснюється під керівництвом працівника, який має відповідний досвід роботи та кваліфікацію.

Ухвалили:

1. Погодити Положення про порядок підвищення кваліфікації та стажування педагогічних ознайомила працівників.  

Слухали:

6. Про розгляд клопотань педагогічних працівників про визнання результатів підвищення кваліфікації у 2020 році слухали Іванову Л.Ф., яка повідомила, що від працівників закладу на Ухвалили:

1. Зарахувати як підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти в 2020 році для працівників закладу:

 7.        З графіком курсової перепідготовки педагогічних працівників Криворізької гімназії №84 Криворізької міської ради при  КДПУ  та КЗВО «ДАНО» у  2021 році познайомила в.о. директора Т.Г. Бабіч

Графік  проходження курсової перепідготовки педпрацівниками  КГ №84 при КЗВО «ДАНО» у  2021 н.р.

Ухвалили: 1. Затвердити графік підвищення кваліфікації педагогічних працівників на 2021 рік.

   Голова педради:                                                                Т.Г. Бабіч

Секретар:                                                                           Л.О. Птах

ПЕДРАДА

Тема педради:

«Партнерська взаємодія школи і сім’ї, підтримка дитини в освітньому середовищі»

Мета педради:

• підвищення професійної компетентності педагогів щодо взаємовідносин з батьками своїх вихованців у новому освітньому просторі;
• систематизувати знання вчителів щодо принципів гуманістичної педагогіки;
• визначення ефективної освітньої роботи, спрямованої на формування високого рівня педагогічної культури батьків;
• спрямувати діяльність педагогів на встановлення партнерських взаємин між закладом освіти і сім'єю у вихованні дітей;
• визначення шляхів підвищення результативності партнерських відносин між педагогами, учнями та їх батьками.

Черга денна:

1. Про педагогіку партнерства та умови успішних взаємовідносин між закладами освіти, учнями  та батьками.   (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.) (20 хв.)

• експеримент «Склянка води» (3 хв.)
• гра «Ми батьки» (10 хв.).

2. Про взаємодію педагогів та родини здобувачів освіти  у класах інтенсивної педагогічної корекції  (вчитель початкових класів. класний керівник 2-Б класу Кушніренко О.Ю.) (5-10 хв.)
3. Про партнерську взаємодію закладів освіти і сім’ї  (вчитель образотворчого мистецтва, класний керівник 5-А класу) (5-10 хв.)
4. Про психологічні особливості сучасних взаємовідносин сім’ї та закладів освіти (практичний психолог Зражевська А.І.) (5-10 хв.)
5. Практичне завдання.  Створення інтерактивної дошки-колажу (заступник директора з НВР      Шевченко Т.Г.) (20-30 хв.)
6. Про підведення підсумків (10 хв.)

 РІШЕННЯ ПЕДРАДИ:

1. Адміністрації школи:

1.1. Створювати у закладі освіти умови для партнерської взаємодії педагогів, здобувачів освіти та батьків.

Постійно

1.2. Надавати практичну допомогу вчителям для партнерської взаємодії в освітньому процесі. 

Протягом 2020-2021 н.р.

1.3.Активізувати співпрацю педагогічного колективу з органами  батьківського самоврядування.

Протягом 2020-2021н.р.

2. Соціально-психологічній службі:
   1. Надавати  психолого-педагогічна допомогу в процесі сімейного виховання різних категорій учнів.

Протягом 2020-2021 н.р

2.2.Підготовка методичних рекомендацій педагогам

Березень  2021 року.

3. Класним керівникам:
   1. Активізувати роботу щодо формування психолого-педагогічної освіти батьків.

Протягом 2020-2021 н.р

1. Працювати над вивченням сімей здобувачів освіти свого класу.

Протягом 2020-2021 н.р

3.3. Залучати батьків до різних форм освітнього процесу.

Протягом 2020-2021 н.р.

3.4.Систематично інформувати батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку дітей (дотримуючись режиму конфіденційності).

Постійно

3.5. Створювати умови для партнерської взаємодії у класному колективі.

Постійно

П Е Д Р А Д А

11.02.2020 р.

Тема педради: «Створення в закладі внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Стратегія та процедури забезпечення якості освіти»

Мета педради:

• Обговорення проету Закону «Про загальну середню освіту», визначення шляхів подальшого реформування навчального закладу;
• Визначення перспективи роботи педколективу з підвищення ефективності освітнього  процесу;
• вироблення єдиних уявлень учасників педагогічного процесу про головні цілі предметного навчання в школі та шляхи забезпечення якості викладання предметів.

Черга денна:

1.  Визначення типу закладу згідно Закону України «Про повну загальну середню освіту»  (доповідь директора школи Бабіч Т.Г.).

2.  Терміни прийняття установчих документів

3. Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти. Стратегія та процедури забезпечення якості освіти (доповідь заступника директора з НВР Іванової Л.Ф.)

4. Анкетування як один з методів збору інформації у процесі самооцінювання якості освітньої діяльності у закладі та подальшого прийняття управлінських рішень (виступ практичного психолога Зражевської А.І.).

5. Цілі предметного навчання (виступи Живаги О.В., Морі В.А.).

6. Оцінювання навчальних досягнень учнів в 2 класі НУШ (Виступ Горбенко А.С.)

7. Про основні принципи Положення про академічну доброчесність учасників освітнього процесу   (доповідь Потапенко І.М.)

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ПЕДРАДИ

    1. Адміністрації школи:

 1.1.  Внести пропозиції щодо подальшого функціонування закладу як «Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №84 (гімназія зі структурним підрозділом початкова школа)»                                   

1.2. Підготувати установчі документи протягом І півріччя 2020 року.

                                                         До 20 травня 2020 року

1.3.Затвердити Положення про внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та управління якістю освіти у закладі.

1.4.Затвердити Положення про академічну доброчесніть учасників освітнього процесу.

1.5. Провести спостереження за освітнім середовищем за формою, рекомендованою державною службою оцінювання якості освіти.

1.6. Провести оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників відповідно до рекомендацій державної служби оцінювання якості освіти.            

                                                                                           Березень, 2020 р.
1.7.Спланувати та здійснити самооцінювання управлінської діяльності закладу освіти.            

                                                                                                   Протягом року.
1.8..Проаналізувати роботу внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та управління якістю освіти у закладі.

                                                                                Кінець навчального року.
2. Керівникам методичних об’єднань:

 2.1.  Провести моніторинг рівня сформованості основних компетенцій учнів з базових предметів

                                                                                                  Постійно

2.2. . Провести повторне анкетування учасників освітнього процесу та здійснити порівняльний аналіз за результатами анкетування.

                                                                                                   Травень, 2020 р.

3.Педагогічним працівникам:
3.1. Включити в тематику самоосвітньої діяльності  питання різних видів оцінювання навчальних досягнень учнів.

                                                                                                     Постійно.
3.2. Активно використовувати онлайн-ресурси для розміщення критеріїв оцінювання та власного педагогічного досвіду.

                                                                                                      Постійно.
3.3. Активніше впроваджувати сучасні форми комунікації з батьками: практикуми, тренінги, майстер-класи, спільні заходи тощо.

                                                                                                      Постійно.
3.4. Брати участь у розробці документів, які визначають стратегію розвитку закладу освіти, регламентують роботу освітнього закладу.

                                                                                                      Постійно.
3.5.  Неухильно дотримуватися правил внутрішкільного розпорядку, правил класу та педагогічної етики.

                                                                                                       Постійно.
1.7. Розробити власні критерії оцінювання з навчальних предметів на основі критеріїв МОН України.

ПЕДРАДА

Тема педради:

«Робота педагогічного колективу щодо формування особистісних якостей та соціальної активності учня - громадянина - патріота України»

Мета педради:

• систематизувати знання педагогів щодо ефективних способів для формування соціально-активної творчої особистості;
• підвищення професійної компетентності педагогів щодо діяльності у новому освітньому просторі;
• визначення шляхів підвищення якості формування життєвих цінностей в учнів;
• оновлення змісту і форм виховної роботи, враховуючи  сучасні вимоги до освіти в суспільстві;
• підвищення результативності виховного процесу у закладі освіти.

Черга денна:

1. Про ефективні прийоми формування громадянської компетентності в учнівської молоді.  (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.)

• Практичне завдання.

2. Про формування громадянської компетентності на уроках історії та у шкільному музеї (вчитель історії і права, керівник шкільного музею Єгорова Н.І.)
3. Про формування громадянської компетентності на уроках географії (вчитель географії Бєлая Ю.М.)
4. Про формування громадянської компетентності у учнів молодших класів  в умовах НУШ (вчитель початкових класів Тельнова Н.В.)
5. Практичне завдання.  (заступник директора з НВР      Шевченко Т.Г.)

ПРОЕКТ РІШЕННЯ ПЕДРАДИ:

1. Адміністрації школи:

1.1. Створювати у закладі освіти умови для самореалізації особистості, формування активної позиції громадянина .

Постійно

1.2. Надавати практичну допомогу вчителям для реалізації компетентнісного підходу в освітньому процесі. 

Протягом 2019-2020 н.р.

1.3.Активізувати співпрацю педагогічного колективу з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування в дітей та молоді громадянської компетентності.

Протягом 2019-2020 н.р.

2. Творчій групі класних керівників:
   1. Продовжити роботу щодо формування громадянської компетентності як ключової компетентності освіти .

Протягом 2019-2020 н.р

2.2.Підготовка методичних рекомендацій педагогам

Березень  2020 року.

3. Педагогам закладу:
   1. Активізувати роботу щодо формування соціально-адаптованої, здатної до самореалізації та гармонійного розвитку    особистості.

Протягом 2019-2020 н.р

1. Працювати над пошуком ефективних форм і методів роботи  для формування компетентної особистості, займатися самоосвітою.

Постійно

3.3. Забезпечувати інноваційні підходи у формуванні соціально відповідальної особистості.

Протягом 2019-2020 н.р

П Е Д Р А Д А

30.08.2019 р.

Тема педради: «Підсумки роботи школи в 2018-2019 н.р.

та завдання на 2019-2020 н.р.»

• Мета педради:  Проаналізувати роботу школи у 2018-2019 навчальному році у контексті Концепції нової української школи;
• обговорити своє бачення освітнього процесу в Україні;
• сприяти росту професійної майстерності педагогів, їх творчої ініціативи, забезпечення ефективності освітнього процесу.

Черга денна:

1.  Підсумки роботи школи в 2018-2019 н.р. та завдання на новий навчальний рік в контексті Концепції нової української школи

 (доповідь директора школи Бабіч Т.Г.)

2.Методична робота в закладі в 2018-2019 н.р. та її вплив на результативність освітнього процесу

(доповідь заступника директора з НВР Іванової Л.Ф.)

3. Аналіз виховної роботи та перспективи на новий навчальний рік

(доповідь заступника директора з НВР Шевченко Т.Г.)

4. Екскурсія у 1-ші класи. « Новації у початковій школі та їх вплив на результативність освітнього процесу»

(доповідь  вчитекля 1-А класу Рябушкіної О.В.)

5. Нова українська школа -  простір освітніх можливостей (виступ голови МО початкових класів Тельнової Н.В..)

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ПЕДРАДИ

    1. Адміністрації школи:

 1.1.  Забезпечити методичний супровід провадження Концепції освіти в рамках нової української школи

Постійно

1.2. Опрацювати  нормативні документи, що регламентують роботу Нової української школи.

                                                         Вересень-жовтень  2019 року

1.3.Продовжити впровадження інновацій в освітній процес, координувати та стимулювати використання учителями національної електронної платформи “Нова українська школа”

                                                                                                  Постійно

1. Для створення ефективної методичної роботи розвивати обмін досвідом учителів школи, на шкільних семінарах, предметних тижнях.

                                                                                                  Постійно

2. Керівникам методичних об’єднань:

 2.1.  Провести моніторинг рівня сформованості основних компетенцій учнів, що сприяють життєвому успіху.

                                                                                                  Постійно

2.2. Розробити та впровадити критерії та показники розвитку професійної компетентності вчителя по реалізації основних положень Концепції «Нової української школи»

                                                                                                  Постійно

   3. Учителям:

3.1. Здійснювати підготовку батьків до нової соціальної ролі та концепції Нової української школи.

Постійно         

3.2. Опрацювати для  подальшого використання  особливості змісту та методики викладання предметів за новими програмами.

Постійно

3.3. Використовувати інформаційно – комунікативні технології  під час проведення уроків, позакласних заходів як засіб розвитку професійної мобільності та конкурентоспроможності в нових соціокультурних умовах.

Постійно

3.5. Систематично працювати над підвищенням рівня викладання предметів, вдосконалювати свою професійну майстерність, проваджувати освітні інновації, сучасні інформаційні технології з метою розвитку в учнів ключових компетентностей.                                                                                                                    

                                                                                                  Постійно

ПЕДРАДА

Тема педради:

«Виховання компетентної особистості  в новому освітньому просторі»

Мета педради:

• систематизувати знання педагогів щодо Концепції «Нової української школи» про виховний процес у освітніх закладах;
• підвищення професійної компетентності педагогів щодо діяльності у новому освітньому просторі;
• визначення шляхів підвищення якості формування життєвих цінностей в учнів;
• оновлення змісту і форм виховної роботи, враховуючи  сучасні вимоги до освіти в суспільстві;
• підвищення результативності виховного процесу у закладі освіти.

Черга денна:

1. Компетентнісно орієнтований підхід до освітнього процесу. (заступник директора з НВР Шевченко Т.Г.)

• Практичне завдання.

2. Роль класного керівника у формуванні життєво компетентної особистості (вчитель початкових класів Тельнова Н.В.)

• Практичне завдання

3. Життєва компетентність вихованців – основа розвитку особистості (соціальний педагог Марчик О.С.)
4. Здоров’я особистості як основна цінність. (вчитель початкових класів Ламтєва І.М.)

• Здоров’язберігаючі активності.

5. Виховання по-новому.  (заступник директора з НВР      Шевченко Т.Г.)

• Практичне завдання 

Хід педради

 Компетентнісно орієнтований підхід до освітнього процесу

(Шевченко Т.Г., заступник директора з навчально-виховної роботи)

Світ, у якому ми живемо,   стає дедалі складнішим, динамічнішим, тому інтеграція в сучасне суспільство і знаходження свого місця в житті вимагають дедалі більших зусиль від кожної людини. Потрібно не просто багато знати, але й уміти постійно розширювати і оновлювати свої знання, відкидаючи ті, що не витримали перевірки досвідом і часом. Доводиться постійно розв'язувати численні проблеми на роботі і в особистому житті, прогнозувати свої плани і методи їх здійснення. Отже, сьогодні тільки та людина може повноцінно діяти у сучасному світі, яка здатна прийняти самостійне рішення.

Головна зміна в суспільстві, яка впливає на ситуацію в освіті, - прискорення темпів розвитку суспільства. Тому школа повинна готувати своїх учнів до життя згідно з його стрімким розвитком. Діти, які прийшли до 1-го класу у 2017 році, будуть продовжувати свою трудову діяльність приблизно до 2065р. Яким буде світ у середині ХХІ ст., важко собі уявити не тільки вчителям. Отже, школа повинна готувати своїх учнів до змін, розвивати в них такі якості, як мобільність, динамізм, конструктивність.

Ситуація, що склалася на ринку праці, вимагає від особистості певних якостей. Соціальне замовлення часу можна визначити такою формулою: від хорошого фахівця – до хорошого співробітника. Поняття «хороший співробітник», окрім фахової, професійної підготовки, включає ще й інші якості та вміння. Хороший співробітник – це людина, яка вміє працювати в команді, бути комунікабельною, може самостійно вирішувати, творчо мислити, людина ініціативна, здатна генерувати нові ідеї. Вона вміє уникати будь-яких конфліктних ситуацій та виходити з них. Отже, набуття школярами необхідних життєвих (ключових) компетентностей протягом усього процесу навчання в школі набуває великого значення.

Одна з головних проблем традиційних підходів до середньої освіти полягає в тому, що традиційна школа вчить не життю, а знанням.

Але школа може і повинна допомогти дитині зрозуміти , як потрібно і як не потрібно розв’язувати цю проблему, яку ми називаємо «життя».

Метою освіти є формування рівня соціальної зрілості учнів, достатнього для забезпечення його автономності, самостійності в різних сферах життя. Компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою і життям.

Входження молодих поколінь у глобалізований динамічний світ, у відкрите суспільство актуалізує роль життєвої компетентності вихованців. Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасного освітного закладу мусить володіти певними якостями, уміннями:

- швидко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях;

· критично мислити;

· використовувати набуті знання й вміння в навколишній дійснocтi;

· бути здатним генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, творчо мислити;

· бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в команді;

· уміти уникати конфліктів та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

· цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави;

· уміти добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку й самовдосконалення;

· бережливо ставитися до свого здоров'я й здоров'я інших як найвищої цінності;

· бути здатним до вибору альтернатив, що пропонує сучасне життя;

· уміти планувати стратегію особистого життя, орієнтуватись у системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей, визначати своє кредо і свій стиль.

Всі ці обставини зумовлюють потребу в оволодінні сучасними компетентностями, які дають особистості можливість реалізувати в житті свій пізнавальний, творчий, діяльнісний потенціал.

Поняття «компетентність» знаходиться зараз в епіцентрі світової педагогічної думки, оскільки воно розкриває якісно нові перспективи розуміння місії школи, результатів освітньої діяльності. В основі концепції компетентності лежить ідея становлення компетентної особистості, яка не лише має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні та громадянські якості, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання і беручи на себе відповідальність за певну діяльність.

Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) проголошує освіту  XXI століття освітою для людини. Перед суспільством, освітянами постало завдання формування у молодих українців таких якостей, як:

- прагнення до навчання впродовж усього життя;

- постійний пошук найкращих шляхів розв'язування життєвих проблем;

- готовність своєю навчальною, а потім і фаховою працею закласти підмурівок власного соціального успіху і зробити внесок у громадську, державну справу.

Виходячи з цих концептуальних положень, загальна середня освіта має забезпечити умови для морального, інтелектуального, фізичного, художньо-естетичного розвитку учнів, виховання громадянина демократичного суспільства. Реалізація цієї мети вимагає осучаснення змісту освіти таким чином, щоб випускники сучасної школи могли швидко адаптуватись у самостійному житті, цілеспрямовано використати свій потенціал для самореалізації в професійному та особистому плані, в інтересах суспільства і держави. Інакше говорячи, завдання освіти полягає насамперед у формуванні життєвих компетентностей школярів.

Принциповим в оновленні змісту загальної середньої освіти є визнання того, що в сучасному світі знання стають доступнішими для тих, хто хоче оволодіти ними, тому переосмислюється самоцінність знань. Натомість зростає роль умінь добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел. Це зумовлює зменшення питомої ваги готової інформації, зміну співвідношення між структурними елементами змісту на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності,

Компетентнісний підхід передбачає окреслення чіткого кола компетенцій, тобто необхідного комплексу знань, навичок, ставлень та досвіду, що дає змогу ефективно виконувати певну діяльність або певну функцію. Перелік та зміст компетенцій визначається державою. В Україні вони представлені в Державному стандарті та Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа). Відповідно до того, наскільки здатен учень виконувати певну діяльність, і визначається рівень його компетентності.

У шкільній освіті перехід до компетентнісного підходу означає переорієнтацію на результат освіти в діяльнісному вимірі і полягає в акцентуванні уваги не накопиченні теоретичних  знань, а у здатності практично діяти, застосовувати індивідуальний  досвід у ситуаціях професійної діяльності й соціальної практики.

Європейські експерти пропонують таку внутрішню структуру компетентності:

• знання;
• пізнавальні навички;
• практичні навички;
• відношення;
• емоції;
• цінності та етика;
• мотивація.

Інноваційний освітній простір ХХІ ст.. визначатимуть особистісно зорієнтоване навчання, технології дистанційного навчання.

Безумовно, забезпечуючи високий рівень знань, треба перетворювати ці знання на компетентність. Високий рівень викладання базових предметів, участь у різних пізнавальних конкурсах і турнірах, олімпіадах, науково-дослідницьких проектах, інтерактивна методика допомагають учневі використовувати отримані знання, зробити їх значущими, сприймати як безумовну цінність.

РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА У ФОРМУВАННІ ЖИТТЄВО КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ

(виступ класного керівника 4-А класу Тельнової Н.В.)

Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання у житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання відкладають “до кращих часів” і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці “кращі часи” не настають ніколи.

Виховання − це процес соціальний у найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин. Завдання класного керівника – спрямувати розвиток особистості й керувати ним.

Як показує досвід, успішність людини, залежить, насамперед, від її компетентності. Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, молода людина, повинна володіти такими якостями:

● знати своє життєве кредо, мати ціль у житті;

● орієнтуватись у системі найрізноманітніших цінностей;

● здійснювати відповідальний життєвий вибір;

● самостійно і критично мислити;

● усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані;

● грамотно працювати з інформацією;

● бути здатною генерувати нові ідеї, творчо мислити;

● бути комунікабельною, контактною у різних соціальних групах;

● уміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелекту;

● бути конкурентоздатною в суспільстві з ринковою економікою;

● приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію.

Таким чином, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.

Важливими складниками життєвої компетентності сучасної молодої людини є моральна культура та соціальна зрілість. Виховну роботу необхідно спрямовувати на формування у дітей особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, виховання шанобливого ставлення до родини, формування навичок здорового способу життя.

Планування та організацію виховної роботі класні керівники сьогодні здійснюють відповідно до вимог Програми “Основні орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України” (2007). Головним завданням є створення виховного простору, під яким розуміємо не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, культури, що впливає на розвиток особистості. Визначальною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе.

Класний керівник повинен прагнути створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе, цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил. Проблема формування здорового способу життя вирішується за допомогою бесід “Голова – надто цінна частина організму”, “Врятуй мене від депресії”; зустрічей з медичними працівниками; тренінгів “Профілактика негативних звичок серед підлітків”; організації круглих столів до Дня здоров’я “Здоров’я потрібно цінувати”, пізнавальних годин “Хто попереджений – той захищений”, “Профілактика травматизму”, “Гігієна харчування. Корисні поради істини здоров’я”; відвертих розмов “Ми дорослішаєм”, “Кохання і дружба” [6, 30].

Одним із пріоритетних завдань виховання є духовна культура учнів, збагачення їх духовного світу, через залучення до дослідницької і творчої діяльності у різних галузях мистецтва, привчання школярів до культури спілкування.

Виховання ціннісного ставлення до сім’ї, родини, людей, формування в учнів необхідних комунікативних та соціальних компетентностей, моральної культури формується через проведення тренінгів, інтерактивних бесід з тем: “Як поводитися в конфліктній ситуації?”, “Підлітки та їх батьки. Грані взаєморозуміння”; комплексів корекційних занять “Подолання невпевненості у спілкуванні з однолітками”; уроків спілкування “Як стати товариською людиною”, “Як критикувати, не ображаючи”, турнірів лицарів, балів Ввічливості [6, 35].

Враховуючи екологічні проблеми сьогодення, задля виховання ціннісного ставлення до природи, свідомого ставлення до природних багатств, формування екологічної культури дітей, розуміння своєї єдності з природою, класним керівникам доречно проводити екологічні тренінги, екскурсії, екологічні акції, природодослідницькі проекти, пройти стежками Довбуша, підкорити вершини Карпат, відвідати заповідники тощо.

Ціннісне ставлення школярів до культури і мистецтва формуємо через знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури (під час екскурсій, у ході пізнавальних годин), організацію класних виставок, участь у шкільних і міських заходах естетичного спрямування. Ефективними формами роботи у цьому напрямку є походи у художній музей, кінотеатр, театр, відвідування філармонії; індивідуальні бесіди, години спілкування, літературно-мистецькі заходи, присвячені творчості Т. Шевченка, Б. Лепкого, Ф. Прокоповича, виставки дитячих робіт. Дитина змалку повинна жити в оточенні прекрасного. Тому у навчальному приміщенні класному керівнику слід створити затишок, комфорт, чистоту. Велику увагу приділяти естетичному оформленню будь-якого заходу, зовнішньому вигляду учнів. Створити таке виховне середовище, у якому кожен з вихованців зміг би проявити і розвинути свої індивідуальні здібності, у тому числі художньо-естетичні [6, 49].

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості роботи потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. З цією метою у своїй роботі класний керівник може використовувати тести, години спілкування, зустрічі з представниками різних професій, екскурсії на місця роботи батьків учнів [6,40].

Усю роботу класному керівнику слід зорганізувати так, щоб виховати національно свідомих громадян, патріотів, які б щиро любили свою вітчизну, шанобливо ставились до історії та духовної спадщини свого народу. Формуванню ціннісного ставлення учнів до суспільства і держави сприяють “круглі” столи (“Закон – дороговказ у твоєму житті”, “Україна – держава європейська”), саміти (“Не стань жертвою торгівлі людьми”, “Тероризм. Як зберегти життя в сучасному світі”), уявні подорожі (“Подорож країнами Закону, Права та Моралі”), уроки-реквієми (“Розгойдані дзвони пам’яті”, “Голодомор: почути голос крізь мовчання”), усні журнали (“Державна символіка України, її історичне походження”, “Україна – це наша доля”) [6,54].

З метою згуртування учнівського колективу та формування комунікативної культури учнів як важливої складової життєвих компетентностей спільно з психологом школи, організовуйте у класі психологічні тренінги на різноманітну тематику: “Як перемогти конфлікт?”, “Що таке дружба”, “Хлопчики + дівчатка” та інші. Такі тренінги допомагають з’ясувати міжособистісні, особово-групові, внутрішньоособові проблеми у класі та вчать учнів їх вирішувати, формують моральну та соціальну компетентність учнів.

Важлива роль у процесі становлення дружного і активного класного колективу належить організації спільного дозвілля − це проведення тематичних розважальних вечірок (головними сценаристами і організаторами виступатимуть самі учні), прогулянки вихідного дня, відвідування театрів, кінозалу, ковзанки, боулінг-клубу, різноманітні екскурсії. У таких неформальних ситуаціях учитель повинен показати себе не строгим керівником, а швидше старшим другом, який разом із дітьми не боїться стати на ковзани чи пограти у футбол. Авторитет учителя при цьому аж ніяк не знижується, а навпаки, учні вчаться більше довіряти класному керівнику, починають усвідомлювати себе і вчителя як єдиний дружний колектив.

Виховні ситуації, які створює класний керівник, повинні забезпечувати розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав дитину до самопізнання і самоактивності з тим, щоб вона могла стати творцем власного духовно багатого життя і володіла необхідними для цього компетентностями.

Значну увагу слід приділяти індивідуальній роботі з учнями, зокрема можна виділити такі основні напрями:

● вивчення індивідуальних особливостей учнів, створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реаль­них і потенційних можливостей учнів, задоволення соціальноцінних і особистісно значущих інтересів та потреб учнів;

● вивчення та врахування в роботі стану фізичного та психічного здоров’я учнів;

● розв’язання питання соціальної адаптації школярів в умовах дитячого та педагогічного колективу;

● надання індивідуальної допомоги дітям, які мають проблеми в адап­тації до життєдіяльності класу, відносинах з учителем та іншими членами колективу навчального закладу, виконанні норм і правил поведінки у школі та поза її межами;

● профілактична робота з учнями “групи ризику”;

● взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку дітей, педагогічної підтримки суспільно корис­них ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості;

● діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень [3, 35].

Моніторинг індивідуального зростання кожного школяра проводиться методами психолого-педагогічної діагностики, вивчення матеріалів медичного та психологічного обстеження, скла­дання індивідуальної характеристики вихованців, оформлення карти захоп­лень та інтересів. Визначення разом із вихованцем та його батьками найближчих перспектив розвитку дитини, проведення індивідуальних консультацій та бесід.

Завдання, які постають перед освітніми закладами у сфері їхньої відповідальності перед кожним вихованцем, сконцетровані навколо проблеми життєвої компетентності молодої людини. А це потребує освоєння досвіду життя в суспільстві через поєднання навчання та практики соціальних дій з поступовим збільшенням саме практичної участі молодої людини в житті суспільства. Головне завдання соціалізації – залучити дитину до різнобічної діяльності та спілкування, дати можливість навчитися “бути в дорослому житті”, не залишаючи стін навчального закладу.

Важливу роль у формуванні життєво компетентної особистості відіграє діяльність. Адже через безпосереднє включення у діяльність в дитини формуються необхідні життєві цінності, духовна культура, вдосконалюються комунікативні навички, виробляється потреба та вміння брати активну участь у супільному житті.

Виховна діяльність у класі здійснюється в урочний та позаурочний час та реалізується через такі види: навчально-пізнавальна, ціннісно-орієнтовна, спортивно-оздоровча, художньо-естетична, соціально значуща (трудова, екологічна, благодійна).

Виховна ефективність будь-якої діяльності залежить від урахування вікових особливостей школярів та рівнів вихованості учнів і розвитку дитячого колективу, від чергування і дозування видів діяльності.

Є різні підходи до організації діяльності школярів та різні інноваційні виховні технології. Серед них найбільш поширені – технологія колективної творчої діяльності та проектна технологія.

Проектна виховна технологія є одним із провідних засобів перетворення навчального закладу із школи навчання на школу життя, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів, оволодіння навичками планування власної діяльності, вибору засобів та шляхів її здійснення. Діяльність за проектом допомагає учням включитися в активну соціальну дію.

Проблему для проекту беремо з реального життя, таку, що має значення для самих дітей і для багатьох людей. Для її вирішення учні повинні використати ті знання, які мають, і отримати нові.

Головним завданням використання методу проектів у виховній роботі є набуття учнями досвіду, який може стати їм у нагоді в подальшому житті, формуваня певних навичок поведінки, стилю життя.

Значну частину позакласних заходів різної тематики можна організувати за допомогою технології колективних творчих справ (КТС). Будь-яка справа лише тоді по-справжньому цікава для дітей, коли задумана і організована ними самими [8, 35].

Колективна творча справа – це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань спільно з дітьми і дорослими.

Значний вплив на розвиток соціальності школярів, їх громадянської свідомості та активності має участь дітей у місячнику благоустрою. Працюючи над покращенням пришкільної території, добровільно беручи участь в очищенні довкілля, учні набувають досвіду соціальної поведінки, розвивають у собі соціальні почуття (почуття спільноти, відповідальності за інших людей та навколишній світ тощо).

Одним із важливих чинників створення виховного простору, який сприяє формуванню соціальних компетентностей учнів, є робота учнівського самоврядування.

Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення. Ось чому одне із головних завдань школи – підтримка учнівської молоді, чия життєва позиція спрямованна на активну участь у громадському житті, молоді, яка має організаторські здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи починаються із малих вчинків. Школа – це мікромодель громадянського суспільства, основи якого закладаються з дитячих років, а самоврядування допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Досвід взаємостосунків, розв’язання конфліктів, виявлення і захисту своїх інтересів, здобутий у школі, стане корисним багажем, з яким школярі увійдуть у доросле життя.

Кожен клас має мати реально діючі органи самоврядування, які в основному самостійно та правильно розв’язують питання планування, організації, регулювання та контролю [10, 51].

Без сумніву, школа може успішно виконувати свої функції щодо виховання підростаючого покоління тільки у тісному взаємозв’язку із сім’єю. Лише спільними цілеспрямованими зусиллями педагогів і батьків вдасться плідно впливати на розвиток життєво компетентної особистості дитини, розв’язувати актуальні виховні завдання.

Одним із найактуальніших напрямів роботи класного керівника сучасної школи є налагодження дієвого взаємозв’язку і ефективної співпраці з батьківською громадськістю.

Система роботи з батьківською громадськістю може включати в себе такі напрямки:

● вивчення виховного потенціалу сімей;

● підвищення рівня педагогічної культури батьків;

● безпосереднє залучення батьків до навчально-виховного процесу;

● вироблення єдиного виховного впливу на дитину з боку батьків і школи.

Виховання дітей у сім’ї має, безперечно, суб’єктивний характер і залежить від рівня моральності і загальної культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо. Значну роль у цьому відіграє виховний потенціал сім’ї, який визначається внутрішньо притаманними конкретній сім’ї можливостями. Його важливо враховувати при виробленні стратегії співпраці школи з батьками учнів [7, 21].

Отже, підбиваючи підсумки, можна виділити такі основні аспекти діяльності класного керівника у формуванні життєво компетентної особистості:

● проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання особистості;

● взаємозв’язок навчальної і позашкільної виховної роботи, скоординованість усіх виховних впливів і форм, їхні необхідність і достатність, чіткий ритм і раціональна організація життя колективу;

● наявність відповідних відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі (статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність тощо);

● здійснення всіх напрямів діяльності як комплексу впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі;

● використання виховних технологій, які максимально сприяють формуванню соціальної та моральної компетентності учнів;

● емоційна насиченість життя класу;

● творче співробітництво, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ;

● орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).

Рівень актуальності даного питання підтверджується культурою поведінки вихованців, умінням знайти своє вагоме місце в учнівському колективі, інтелігентно відстоювати свої позиції, шукати шляхи компромісу в життєво важливих питаннях, брати участь у житті громади, суспільства, допомагати тим, хто поряд. Ці вироблені уміння, навички та моральні принципи, стануть хорошим дороговказом у підготовці до самостійного життя вихованців.

Життєва компетентністьвихованців - основа розвитку особистості

(виступ соціального педагога школи Марчик О.С.)

Сьогодні, коли відбуваються зміни і модернізації в області освіти, особлива увага звернена на роль школи, як організатора освітнього середовища для розвитку особистості.

Світові тендеції розвитку середньої загальної освіти характеризуються переходом від традиційної репродуктивної моделі школи до розвиваючої конструктивної моделі, орієнтованої на результат. Обновилася функція школи: не тільки навчання і виховання, але і соціалізація школяра, формування життєвої компетентності, розвиток соціальний значимих якостей особистості.

Мета освіти – формування особистості, яка буде здатна отримувати глибокі знання, професійні навички, вільно орієнтуватися, самореалізовуватися, саморозвиватися і самостійно приймати правильні, морально-відповідальні рішення в умовах мінливого світу.

Звідси ціль середньої школи: випускник школи - це полікультурна, інтелектуальна, фізично здорова особистість, яка володіє розвинутими почуттями, пізнавальними потребами і діяльнісними якостями, а саме, визначивши в них три пріоритетних якості - компетентність, комунікабельність, психологічну стійкість.

Одна з основних пріоритетних соціальних якостей особистості - компетентність.

По словнику Ожегова С.І. «компетентна – знаюча, обізнана, авторитета у певній області людина».

Складна компетентність, яка формує поняття життєвої компетентності, -це професійні навички, освіченість, ініціативність, громадськість, патріотизм, почуття власної гідності, впевненість у собі, відповідальність за прийняті рішення, повага до думки інших людей, взаємини, правові навички, навички поведінки, безпеки, досвід самореалізації, саморозвитку, адаптованість у сучасному світі.

Відповідно до вищезгаданої мети школою мають бути визначені управлінські дії педагога по створенню середовища розвитку дитини, які можна представити як систему роботи з формування життєвої компетентності учня.

Система роботи педагога по формуванню життєвої компетентносКомпетентність – це здатність приймати рішення й нести відповідальність за їх реалізацію у різних галузях людської діяльності. Поняття компетентності передбачає сукупність фізичних та інтелектуальних якостей людини і властивостей, необхідних людині для самостійного й ефективного виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови для себе в конструктивній взаємодії з іншими.

Отже, компетентність означає наявність знань про різні аспекти життя людини, навичок творчого володіння інтелектуальним і фізичним інструментарієм, здатності взаємодіяти з іншими людьми в різних ситуаціях, враховуючи конфліктні; характеризує повноту, достатність та адекватність здійснюваних дій, що базуються на наявності великих знань та відповідного практичного досвіду. Під компетентністю сьогодні розуміється інтегрована характеристика якостей особистості людини і рівня її підготовки до виконання діяльності у певній галузі діяльності.

Компетентність включає когнітивний, емоційно-вольовий, комунікативний компоненти.

Тому, розглядаючи компетентність, важливо враховувати не тільки те, що знає людина і якими методами вона користується, але і те, що рухає її діями, які погляди вона поділяє, як вона реагує на різні ситуації, причому все це розглядається не окремо, а в цілому. Крім цього компетентність - це ситуативна категорія, тому що виражається в готовності до здійснення якої-небудь діяльності в конкретних життєвих ситуаціях. Зовнішня дійсність структурується відповідно до внутрішньої, а внутрішня, у свою чергу, відтворює вплив навколишнього середовища.

Прояв компетентності можна оцінити тільки на основі сформованої в людини сукупності умінь та її поведінкових реакцій. Аналіз зазначених положень дає змогу висловити думку про те, що некомпетентність може служити критерієм девіантного розвитку людини. Розвиток будь-якого суспільства залежить від того, як воно розуміє мету, завдання і зміст освіти, які напрями розвитку вважає пріоритетними.

Система освіти XXI ст. відповідно до вимог сучасного світу потребує докорінного переосмислення, практичної реалізації базових принципів компетентності за концепцією ЮНЕСКО, – навчитися пізнавати, навчитися працювати, навчитися жити. В процесі формування життєвої компетентності дуже важливим є молодший шкільний вік. Саме він є перехідною ланкою особистості від позиції дошкільника до нової „соціальної позиції” (Л.І. Божович) – який вже має коло важливих обов‘язків і прав, а також займає нове положення в суспільстві. Самостійність, організованість, керування власною поведінкою та здатність до прийняття рішень є суттєвою складовою особистості молодшого школяра, яка зумовлює характер її соціальної активності, здатності до вироблення нових стратегій життєдіяльності, початкових елементів адаптації до стрімких соціально-економічних змін у суспільстві. Саме тому цей вік є дуже важливим для формування життєвої компетентності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що життєва компетентність - поняття не нове. Певний інтерес становить розгляд проблем ключової компетентності з позицій культурно-історичної теорії вищих психічних функцій Л.С.Виготського.

За цією теорією, інтелектуальний розвиток індивіда відбувається завдяки оволодінню ним значеннями слів і візуальною символікою, а також процесуально-діяльнісним підходом (С.Л.Рубінштейн, А.В.Брушлинський, Л.А.Венгер), в якому ключовим поняттям є „мислення-здатність", тобто сутністю інтелектуального виховання має бути формування в індивіда здатності розуміти й генерувати нові думки. Досить новим є поняття рефлексивної компетентності, яке визначається в дослідженнях О.А.Поліщук.

Слід відзначити, що вступ до школи - переломний момент у житті дитини, що змінює в цілому ієрархію її домагань. Молодший шкільний вік характеризується радикальною зміною місця дитини в системі суспільних стосунків, а, отже, новою соціальною ситуацією розвитку. Зміст цієї ситуації визначають взаємини дитини з учителем, який стає для неї „послом суспільства". Під його впливом дитина активно й усвідомлено оволодіває соціальними нормами, проте лише їх зовнішніми формами. Проникнути у сутність справжніх стосунків між людьми вона ще не здатна.

Компетентність передбачає відповідний віком можливостям та індивідуальній історії життя дитини рівень розвитку особистісних механізмів, зокрема таких, як наслідування, ідентифікація, імітація, емпатії, рефлексія, образ „Я", совість.

На нашу думку, вагомим чинником формування життєвої компетентності є діяльність учіння. За умови конструювання цієї діяльності інтенсивно формується теоретичне мислення, що відтворює зміст різноманітних форм суспільної свідомості, вихованості дитини. Психологічні та виховні аспекти усвідомлення учнями суспільного і особистісного змісту навчання, значимості оволодіння загальноосвітніми знаннями, становлення ієрархії інтересів і потреб школярів досліджені М.І.Алексєєвою, Л.І.Божович, М.Ф.Добриніним, О.Є.Лебедєвим, О.М.Леонтьєвим.

Коли молодші школярі під керівництвом і за допомогою вчителя аналізують навчальний матеріал, виділяють у ньому загальне відношення, а потім його конкретні прояви, в них формується поняття як принцип орієнтації у розмаїтті цього матеріалу. Це шлях теоретичного ставлення до дійсності та необхідних для цього здібностей. До останніх, передусім, належать рефлексія - усвідомлення дитиною способів власних навчальних дій, та внутрішні дії. Найголовніше в рефлексії в навчальній діяльності — це рефлексія на самого себе, відстеження нових досягнень і змін, що пройшли.

В.Г.Алексєєва відзначає, що ціннісна орієнтація впливає на всі сфери людської психіки: від пізнавальної діяльності до мотивації кожного вчинку індивіду.

Відомо, що життєва компетентність - це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв'язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Життєва компетентність передбачає свідоме і несвідоме ставлення до виконання особистістю її життєвих і соціальних ролей, вона пов'язана з самовдосконаленням людини. Саме з’ясуванням цих орієнтацій ми і зайнялися в процесі наступного етапу нашого дослідження. Загалом коротко проаналізовані компоненти життєвої компетентності в своїй сукупності віддзеркалюють сутність самого поняття. Природно, що їх формування у реальному навчально-виховному процесі з молодшими школярами має свої суперечності, складнощі, засоби, зв’язки. Проміжні результати свідчать, що за умови достатньої сформованості різноманітних інтересів, знань, вмінь, життєвого досвіду особистості, мотивів на успішність у молодшому шкільному віці дозволяє долучатися з інтересом до навчання, праці та моделювати наслідки власної майбутньої життєтворчості.

 Що робити з виховною роботою в школі

Кілька років вже ведуться розмови про те, що називається «виховною роботою». Ймовірно, більшість батьків не надто переймається тим, що саме кожна конкретна школа планує, здійснює та про що звітує з приводу своєї «виховної роботи». Мами, тати, дідусі й бабусі звикли (зі свого ще шкільного дитинства), що школа використовує позаурочний час дітей з певними цілями. Занепокоєння викликає хіба що перевантаження дітей, коли після 6-8 уроків відбуваються ще якісь заходи.

Класні та виховні години,  позаурочні бесіди, різні тематичні свята та акції, ініціатива яких іде не від учнів, а від дорослих, примусова художня самодіяльність. Більшість таких заходів заплановані навіть не школою, а мають бути проведені в усіх закладах освіти, а потім доводиться звітувати про виконання.

Наприкінці року школи звітують, скільки чого провели, але про ефект від роботи не йдеться. Як то кажуть, вимірюють роботу кілограмами паперів, а не результатами. Батьки зазвичай не питають, яка виховна робота запланована і що вона дасть дітям. Скоріше розцінюють її як повинність, яку для звіту та репутації школи дитина має відбути. Але, трапляється, обурюються та перекладають відповідальність: чого це школа не виховує, що за діти ростуть.

Батьки сприймають як належне відповідальність школи за виховання дітей, особливо позитивно сприймаючи організацію дозвілля, зокрема поїздки «на природу», екскурсії, тематичні «ранки» чи свята тощо. Однак останнім часом все частіше чути невдоволення не лише навчальними результатами, які отримують наші школярі, але й тим, що «школа НЕ виховує» або «школа НЕ ТАК виховує». Частина батьків вкрай негативно ставляться до позаурочної діяльності дітей. Таке ставлення не є рідкістю на просторах Фейсбуку, особливо у спільнотах батьків. Навіть озвучувалася ідея запустити петицію про скасування виховної роботи в школі. Негативне сприйняття заходів, які школа здебільшого не планує самостійно, однак вимушена постійно про них звітувати, пов’язане не лише із застарілими зазвичай формами, але зі змістом позанавчальної діяльності, яка нав’язується дітям від першого до випускного класу.

Варто зауважити, що попри зміни, нехай не завжди очевидно позитивні, у деяких навчальних програмах, підходах до навчальної діяльності на уроках, системі перевірки навчальних досягнень - виховна робота за останні роки практично не зазнала змін у своїх формах і суті. Інерція радянської моделі у цій сфері шкільного життя виявилася дуже сильною. Змінилися хіба зовнішні атрибути, перелік визначних дат й технічне забезпечення позаурочних заходів. Однак рутина, недосконалість підходів,  зацикленість нашої освітньої системи на звітності про кількісні параметри призводять до того, що частина батьків, особливо у великих містах, висловлює вимогу, аби школа «не займалася вихованням», а виконувала суто навчальну функцію, а виховувати будуть самі батьки. Передбачаю, що аби таке було у принципі можливо, педагогічні колективи зітхнули з полегшенням. Інша річ, що це абсолютна утопія.

Окрім того, у  ст.12 Закону України «Про освіту» сказано: «Система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення: а) всебічного розвитку, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, власної країни, довкілля, стати корисним членом суспільства».

Тож поняття «виховання» із нормативних документів нікуди не зникло.

А  стаття 15 законопроекту «Про загальну середню освіту»  так і називається «Виховний процес».

Дозволю собі навести цю розлогу цитату законопроекту:

1. Виховний процес є невід’ємною складовою освітнього процесу у закладах освіти, що має спрямовуватися на формування:

− відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;

− поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина;

− патріотизму, поваги та дбайливого ставлення до національних, історичних, культурних цінностей, традицій і надбань Українського народу;

− усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення, проявів корупції та хабарництва, потреби захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

− поваги до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливого ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;

− нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;

− громадянської культури та культури демократії;

− культури та навичок здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;

− прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; 

− почуттів доброти, милосердя, толерантності, терпимості, шанобливого ставлення до сім’ї, відповідальності за свої дії.

2. Педагогічні працівники закладів освіти забезпечують єдність навчання, виховання і розвитку учнів в рамках освітнього процесу».

Ми бачимо, що на школу, як і в радянські часи, покладається єдина відповідальність за «якість» громадян, які приходять в школу як «чиста дошка», а виходять ідеальними людьми. Піддавати сумніву ці завдання – це наражатися на звинувачення у як мінімум нехтуванням ролі освіти у житті українців, як максимум - у не патріотизмі та іншій «зраді». Так само виглядає формулювання третього абзацу пункту 3 статті 22 «педагогічні працівники зобов’язані… забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів, а також дотримуватися у своїй педагогічній діяльності інших принципів освітньої діяльності, визначених статтею 6 Закону України «Про освіту».

П’ять принципів виховання по-новому

Але ми усі постали перед проблемою, що виховання по-старому не може вписатися в оновлений освітній простір для дітей нового покоління. Воно не гармонізує з інтегрованими уроками та проектною діяльністю. Варто заново з’ясувати, як це — виховувати?

Ми бачимо, що Концепція Нової української школи (НУШ) залишила виховний момент в освіті, задекларувавши, що школа буде не лише навчати, але й "формувати ціннісні ставлення і судження, які слугують базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії з суспільством".

Прошу послухати, що говорить з приводу виховання у школі наш міністр Лілія Гріневич

 Отже, Концепція НУШ говорить про те, що виховний процес орієнтуватиметься на цінності "морально-етичні (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей), соціально-політичні (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність)".

ЯКІ САМЕ ЦІННОСТІ МИ ЗАКЛАДАЄМО

Записані у Концепції НУШ цінності потребують розшифрування для того, аби не бути суперечливими.

Це необхідна умова для порозуміння і для подальшого вимірювання ефективності втілення Концепції.

Ось приклади деяких потенційних суперечностей:

• Цінність родини, яка, ймовірно, є складовою поваги до рідної культури потенційно конфліктує із цінністю свободи, зокрема свободи не мати дітей, свободи не одружуватися.
• Закладаючи в концепцію таку цінність як справедливість ми маємо бути готовими до дискусії про те, чим є справедливість: кожному за результатами, за потребами, чи за намірами? Кожен з цих підходів передбачає різні інструменти: чи ми винагороджуємо старання навіть якщо не вдалося досягти результату чи винагороджуємо результат, навіть якщо він дався легко?
• Повага до закону може конфліктувати із гідністю, особливо якщо закони все ще зберігають тоталітарний колективістський дух.
• Відповідальність потрібно не обтяжити відчуттям провини і сорому.
• Ну і, звісно, патріотизм, який зачепить питання мови, армії, міграції (мобільності) тощо.

Розшифровка ймовірно потягне за собою непрості дискусії та рішення для освітянської і батьківських спільнот.

Отже, нам не уникнути розмови про те, що саме ми маємо на увазі під кожною із цінностей, які ми декларуємо.

ЯК ВПРОВАДЖУВАТИ ЦІННОСТІ В ОСВІТУ

Тоталітарні суспільства добре знають, як насадити потрібні цінності, як примусити до підпорядкування і зародити страх.

Українське суспільство, що ще остаточно не позбулося пост-тоталітарних звичок потребуватиме додаткових зусиль, аби закласти нові цінності оновленими, ненасильницькими методами.

Демократичні суспільства мають досвід впровадження ціннісної складової в освіту, застосовуючи заохочення, а не примус.

Американське суспільство, наприклад, пройшло не одну хвилю дискусій про присутність у школах ціннісної складової починаючи з 19 століття.

А Великобританія мала таку дискусію уже у 2014 році, коли впровадження британських цінностей в освіту стало обов’язковим.

Ось деякі застереження, що випливають з американської та британської дискусій :

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ВИХОВАННЮ В ОСВІТІ

З одного боку хочеться використати нагоду поговорити про гідність, чесність та інші важливі категорії в школі, де діти проводять так багато часу.

З іншого боку, саме з цієї причини батьки можуть бути проти, адже віддають дитину у освітню установу, а не духовну.

Навіть якщо йдеться про таке корисне поняття як загальнолюдські цінності чи виховання хороших громадян, не зрозуміло, наскільки школа має втручатися, якщо дитина не демонструватиме потрібних цінностей.

Цінності стосуються уявлень про те "як мало б бути", а не контролю "як мусить бути", залишаючи людині поле для вибору власних переконань і поведінки.

З іншого боку про цінності важливо говорити, можливо навіть допомагати учням зрозуміти власні цінності та переконання, пояснювати як переконання і дії людини впливають на співжиття суспільства, що означає демократія і з яких принципів вона складається.

Діти вчаться взаємодії в школі не через викладання правил поведінки на уроках, а через культуру, яка панує в школі, через спостереження взаємодій вчителів між собою, вчителів і директора, школи і батьків, через ставлення вчителя до учнів.

Із переходом до демократії, роль освіти теж змінюється – це більше не виховання слухняних потрібних державі кадрів, це формування самостійних та ініціативних громадян.

РОЛЬ БАТЬКІВ

Питання цінностей в педагогіці стосується не лише освітян, це великою мірою питання і до батьків.

Не довіряючи державі, будь-які зусилля уряду батьки можуть сприймати з пересторогою – що принесуть зміни, чи буде це чергове "покращення".

Виховний процес в освіті – це елемент втручання в особисте людини, хай і з добрими намірами – школа буде розказувати і показувати дитині, що є добрим, а що поганим, і якщо батьки не довіряють школі, то вони можуть остерігатися цього втручання чи саботувати його.

Для того, аби не протиставлятися школі, аби підтримувати школу, між школою і батьками має зменшитися рівень недовіри.

Це досягається прозорістю і комунікацією, постійним поясненням того, що відбувається, зменшенням страхів.

Враховуючи усе вищесказане, можна визначити п’ять принципів виховання по-новому:

1. У концепції НУШ передбачено виховання на загальнолюдських цінностях та патріотизмі. Дітей мають привчати до відповідальності, поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини, екологічної культури, доброти, милосердя, толерантності, терпимості, шанобливого ставлення до сім’ї. Це якраз буде орієнтація на результат, а не на процес. Атмосфера, сповнену свободи, довіри та безпеки добре пасуватиме сучасним активним, незалежним дітям, дозволить їм без сором’язливості проявити свої творчі здібності.
2. Виховну програму варто ухвалювати спільно з батьками, а різні тематичні акції краще базувати на дитячій ініціативі, ідеях.
3. Прищеплювати цінності гуманізму найкраще через конкретні дії. Загалом, це притаманно НУШ: менше слів — більше дії. Допомога конкретній людині важитиме для дитини значно більше, ніж слова.
4. Звісно, дисциплінарні прочуханки, публічна критика із залученням однокласників — це не виховні моменти, припустимі в НУШ. Навіть обговорення оцінок відтепер ведеться лише зі школярем та його батьками, а не в класі чи на батьківських зборах.
5. Шкільне виховання має стати не «каральним». Замість «не можна вчиняти інакше» має стати «так було б ефективно». Завдання школи — вказувати та аналізувати орієнтири, підказувати, як вчинки та цінності людини впливають на інших та на її життя, а також створювати психологічно комфортну атмосферу. І тоді новим освітнім простором називатимемо не лише дизайн класів та сучасне обладнання, а й середовище, яке виховує успішну й щасливу людину.

Виховний процес буде невід’ємною складовою усього освітнього процесу й орієнтуватиметься на загальнолюдські цінності. Виховання не буде винесено в окремі “заняття з моралі”. Формування характеру можливе лише через наскрізний досвід. Усе життя Нової школи буде організоване за моделлю поваги прав людини та демократії. Нова школа плекатиму українську ідентичність.

Тож, оновлення змісту освіти передбачає планування індивідуально-психологічних особливостей та інтересів школярів, забезпечення індивідуальної та особистісної реалізації потенціалу кожного учня, що є одним із основних принципів діяльності закладу. Адже, “схильність до змін, – як говорив французький теоретик Нікола Буало, – доля всього живого»

Дякую за увагу.

РІШЕННЯ ПЕДРАДИ:

1. Адміністрації школи:

1.1. Створити у закладі освіти умови для впровадження Концепції «Нової української школи».

Протягом 2018-2019 н.р.

1.2. Надавати практичну допомогу вчителям для створення оптимального виховного процесу у закладі. 

Протягом 2018-2019 н.р.

1.3.Активізувати співпрацю педагогічного колективу з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування в дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

Протягом 2018-2019 н.р.

2. Творчій групі класних керівників:

1. Продовжити роботу над реалізацією Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, Концепції «Нової української школи», інших нормативно-правових документів, що регулюють діяльність в освітній галузі.

Протягом 2018-2019 н.р

2.2.Підготовка методичних рекомендацій педагогам

Березень  2019 року.

3. Педагогам закладу:
   1. Активізувати роботу щодо формування життєво компетентної особистості школярів.

Протягом 2018-2019 н.р

1. Працювати над пошуком ефективних форм і методів роботи  для формування компетентної особистості, займатися самоосвітою.

Постійно

3.3. Забезпечувати використання сучасних форм учнівської діяльності, інноваційні підходи, залучати до роботи в тематичних учнівських проектах, акціях та конкурсах різних рівнів.

Протягом 2018-2019 н.р

Ми маємо лише один екземпляр Всесвіту і не можемо над ним експериментувати

                                                                                                                                    (В.Л.Гінзбург)

П Л А Н

проведення міського науково-практичного семінару з екології

«Формування професійної компетенції вчителя в системі випереджаючої освіти для сталого розвитку»

 за підсумками роботи закладу у міській комплексній програмі «Освіта для сталого розвитку»

Мета:    презентувати роботу закладу з реалізації програми «Освіта для   

               сталого розвитку» за підсумками роботи на ІІ етапі;

·         активізувати знання учасників семінару з теоретичних основ освіти для сталого розвитку;

·         ознайомити з позитивним досвідом роботи вчителів школи щодо ефективності впровадження міської програми «Освіта для сталого розвитку»;

·         поділитися досвідом формування екологічного світогляду та екологічної культури, рівня духовності підростаючого покоління у сфері природокористування, виховання соціально адаптованої, відповідальної та стратегічно мислячої особистості, формування нового екоапоцентричного світогляду.

Учасники: куратори базових закладів освіти, вчителі біології.

Девіз:    «Земля – планета голуба й красива. І для всіх землян – великий дім, в                

              якому стільки щастя, стільки дива, і ми повинні мирно жити в нім!»

 І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНИЙ МОДУЛЬ

ІІ. ТЕОРЕТИЧНИЙ МОДУЛЬ

ІІІ. ПРАКТИЧНИЙ МОДУЛЬ

ІV. РЕФЛЕКСИВНИЙ МОДУЛЬ

Девіз:    «Земля – планета голуба й красива. І для всіх землян – великий дім, в якому стільки щастя, стільки дива, і ми повинні мирно жити в нім!»

Мета:    презентувати роботу закладу з реалізації НМП школи;

·         аналіз підготовки педагогічних кадрів до реалізації завдань креативної освіти;

·         визначення перспективи роботи педагогічного колективу з підвищення ефективності навчально-виховного процесу;

·         поділитися досвідом виховання соціально адаптованої, відповідальної та стратегічно мислячої особистості, формування нового екоапоцентричного світогляду.

Черга денна:

1.  Досвід, проблеми та перспективи роботи над проектом «Формування інноваційної особистості для сталого розвитку суспільства» в рамках роботи над програмою «Освіта для сталого розвитку»

 (доповідь заступника директора з НВР Іванової Л.Ф.)

2. Екологічне виховання школярів на уроках та в позаурочний час

 (доповідь вчителя біології Живаги О.В.)

3. Формування інноваційної особистості з використанням інтерактивних форм навчання в позаурочний час. Формування морально-етичних якостей інноваційної особистості через креативні методи виховання (доповідь Єгорової Н.І., учителя історії)

4. Реалізація принципів ресурсо та матеріалозбереження в КЗШ №84 в рамках роботи над науково-методичною проблемою (доповідь заступника директора з ВР Шевченко Т.Г.)

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ПЕДРАДИ:

31.01.2015р

    1. Адміністрації школи:

1.1. Створити умови для безперервного зростання рівня педагогічної майстерності вчителів, їх самоосвітньої діяльності, участі в інноваціях, експериментах, творчих пошуках, сприяти підвищенню креативності вчителів.                                                                

1.2. Оновлювати зміст шкільної освіти на засадах прогнозування розвитку сучасного суспільства (пріоритет завдань дослідницьного характеру)

                                                  Протягом 2015-2020 р.р.

1.3. Здійснити перехід на технології ІКТ, впровадження “електронного навчання” та “електронного оцінювання”

                                                До 2016 року

1.4.Орієнтувати зміст освіти на інтегративність подання матеріалу.

                                                            Постійно

2. Головам методичних комісій:

   2.1.Удосконалювати систему методичної роботи на основі впровадження інноваційних методів і форм роботи

                                               Постійно

2.2. Організувати аналіз і узагальнення досвіду роботи та напрацювань з питань реалізації науково-методичної проблеми школи, презентувати систему роботи методичної комісії,  закладу  на міському, обласному рівні

                                       До 01.09.2015 року

      3. Вчителям - предметникам:

3.1.Розвивати зацікавленість учнів до науково-дослідницької, краєзнавчої, екскурсійної та експериментальної діяльності

3.2. Активно впроваджувати в практику своєї роботи інтерактивні форми роботи, комп’ютерну підтримку уроків, створення проектів, сюжетно-рольові ігри та інші методи, що сприяють розвитку креативності учнів.                                                                                                       

3.3.Тісно співпрацювати з позашкільними закладами освіти, установами, діяльність яких пов’язана з екологічною, природоохоронною роботою

3.4 Сприяти формуванню екологічної, соціологічної компетенції учнів на засадах випереджаючої освіти для сталого розвитку

3.5.Орієнтувати на виховання ключових компетентностей, які дадуть змогу учням успішно самореалізуватися у життєвому просторі.

                                               Постійно